Види стереотипів: Стереотип (психологія) — Вікіпедія

Стереотип (психологія) — Вікіпедія

Стереот́ип (від дав.-грець. στερεός — твердий, об’ємний і τύπος — «відбиток») — це усталений шаблон мислення, забобон, як правило, не має безпосереднього відношення до реальності. Спочатку «стереотип» — метафора щодо мислення, що прийшла з друкарської справи, де стереотип — монолітна друкована форма, копія з типографського набору або кліше, використовувана для друкарських машин. В сучасній соціальній теорії та психології існують різні означення поняття «Стереотип», залежно від методологічного напряму наукової школи.

Стереотип — усталене ставлення до подій, вироблене на основі порівняння їх з внутрішніми ідеалами.

Соціальний стереотип — це система економії ресурсів в процесі оцінювання моделей середовища.

Західна традиція (Волтер Ліппман)[ред. | ред. код]

Поняття «стереотип» в суспільно-політичний західний дискурс увійшло з легкої руки Волтера Ліппмана, яке він застосував в описі своєї оригінальної концепції громадської думки в 1922 р

Згідно з Ліппманом, можливо вивести наступне визначення: стереотип — це прийнятий в історичній спільності зразок сприйняття, фільтрації, інтерпретації інформації при розпізнаванні і впізнавання навколишнього світу, заснований на попередньому соціальному досвіді.

Система стереотипів являє собою соціальну реальність.

Визначення Волтера Ліппмана володіє значним пізнавальним потенціалом для соціологів і соціальних психологів, тому що дозволяє проводити розрізнення між тим, що постає і, що представляють. Так, в 1999 році на конгресі Європейської асоціації експериментальної соціальної психології, що проходив в Оксфорді, з 33 симпозіумів 13 були сфокусовані на проблематиці стереотипів, упереджень і дискримінації. У своїй книзі «Громадська думка» Ліппман передбачив основні значення, які в подальшому дослідники виявили в стереотипах, а саме поняття міцно увійшло в повсякденний мову.

Економія зусиль[ред. | ред. код]

Область побудови стереотипів простягається від маревних фантазій до усвідомленого використання вченими округлених результатів обчислень. Вся людська культура — це, головним чином (в інтерпретації Ліппмана, зрозуміло) відбір, реорганізація, відстеження різних моделей середовища. Тобто формування стереотипів це економія власних зусиль, оскільки спроба побачити всі речі заново і в подробицях, а не як типи і узагальнення, втомлює, а для зайнятої людини практично приречена на провал.

Додатково слід зазначити випадки відмови від типізації: у близькому колі немає способу підмінити чимось індивідуалізоване розуміння або якось заощадити на ньому. Ті, кого ми любимо і ким захоплюємося, в більшості своїй — це чоловіки і жінки, знають швидше нас самих, а не класифікацію, під яку нас можна підвести.

Розмітка світу[ред. | ред. код]

Крім економії зусиль, стереотипи, мабуть, виконують і ще одну функцію: системи стереотипів можуть служити ядром нашої особистої традиції, способом захисту нашого становища в суспільстві. Вони являють собою впорядковану, більш-менш несуперечливу картину світу. У ній зручно розмістилися наші звички, смаки, здібності, задоволення і надії. Стереотипна картина світу може бути неповною, але це картина можливого світу, до якого ми пристосувалися. У цьому світі люди і предмети займають призначені їм місця і діють очікуваним чином. Ми відчуваємо себе в цьому світі як вдома, ми складова частина його.

Тому не дивно, що будь-яка зміна стереотипів сприймається як атака на основи світобудови. Це атака на заснування нашого світу, і коли мова йде про серйозні речі, то нам насправді не так просто припустити, що існує якась відмінність між нашим особистим світом і світом взагалі.

Система стереотипів — не просто спосіб заміни пишної різноманітності і безладної реальності на впорядковане уявлення про неї, тільки скорочений і спрощений шлях сприйняття. Стереотипи є гарантією нашої самоповаги; проектують у зовнішній світ усвідомлення наших цінностей; захищають наше становище в суспільстві і наші права, а отже, стереотипи наповнені почуттями, уподобаннями, приязню або неприязню, асоціюються зі страхами, бажаннями, потягами, гордістю, надією. Об’єкт, який активізує стереотип, оцінюється в зв’язку з відповідними емоціями.

Стереотипи і забобони[ред. | ред. код]

У повсякденному житті саме попереднє отримання відповідних даних (апріорне) судження містить в собі висновок, що ці дані найчастіше і підтверджують. Справедливість, прощення, істина не входять в це судження, бо воно передує одержанню фактичних даних. Забобон, звичайно, може бути виявлений, врахований і доопрацьований. Але так як термін життя людини обмежений, той повинен за відпущений йому час отримати всі відомості, необхідні для освоєння великої цивілізації, тому йому не обійтися без забобонів. Якість його мислення і діяльності буде залежати від того, чи є ці забобони доброзичливими щодо інших людей та ідей, збуджують вони швидше любов у ставленні до того, що явно сприймається як благо, або ненависть відносно того, що не входить до його уявлення про благо.

Динаміка стереотипів[ред. | ред. код]

Стереотип починає діяти ще до того, як вмикається розум. Це накладає специфічний відбиток на дані, які сприймаються нашими органами чуття ще до того, як ці дані досягають розуму. Ніщо так не чинить опір утворенню або критиці, як стереотип, так як він накладає свій відбиток на фактичні дані в момент їхнього сприйняття.

Певною мірою зовнішні стимули, особливо сказані або надруковані, активізують деяку частину системи стереотипів, так що безпосереднє враження і раніше сформовану думку з’являються у свідомості одночасно.

У випадках коли досвід вступає в протиріччя зі стереотипом, можливий двоякий результат: якщо індивід вже втратив певну гнучкість або йому в силу якоїсь значної зацікавленості вкрай незручно міняти свої стереотипи, він може проігнорувати цю суперечність і вважати його винятком, що підтверджує правило, або знайти якусь помилку, а потім забути про цю подію. Але якщо він не втратив цікавості або здатності думати, то нововведення інтегрується у вже існуючу картину світу і змінює її.

Стереотипи[ред. | ред. код]

• П. Фролов. Стереотип політичний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.690 ISBN 978-966-611-818-2

Стереотипи та їх особливості

Вступ

Частина І. Стереотипи: поняття, види, рівні, класи

1. поняття установки, як механізму людського мислення
2. стереотипи
3. визначення поняття «стереотип»
4. основні властивості та параметри стереотипів
5. класи стереотипів
6. функції стереотипів
7. основні прийоми виявлення стереотипів

Частина ІІ:Особливості професійної діяльності психолога

1. роль і місце консультанта у консультуванні
2. вимоги до особистості консультанта – модель ефективногоконсультанта

1. аутентичність
2. відкритість власному досвіду
3. розвиток самопізнання
4. сила особистості й ідентичність
5. толерантність до невизначеності
6. прийняття особистої відповідальності
7. про глибину відносин з іншими людьми
8. постановка реалістичних цілей
9. професійна підготовка консультанта

Частина ІІІ: Дослідження сучасних стереотипів відносно особистостіта професійної діяльності психолога

1. мета, задачі, об’єкт та предмет дослідження
2. методика дослідження
3. аналіз результатів
4. аналіз результатів відносно діяльності психолога
5. аналіз результатів відносно особистості психолога
6. висновок

Закінчення

Список літератури

ВСТУП

Дослідник вважає дане дослідження досить актуальним тому що всі аспекти і процеси життя людина сприймає і реагує на них тільки через свої стереотипи; взаємодіє з людьми на підставі стереотипів; робить усі свої умовиводи і висновки тільки на підставі своїх стереотипів. Фактично людина не сприймає реальний світ таким, який він є, а моментально підбудовує його під свої стереотипи замість того, щоб перебудовувати себе (свої стереотипи) відповідно до дійсності.

Будь-який аналіз дійсності, що здається людині об’єктивним і безстороннім, прагнення зайняти визначене місце в цій “дійсності”, випливаючи “покажчикам” Свідомості – і є ні що інше, як стереотип. Якщо людина говорить про кого чи про щось: “Мені це подобається, а те – не подобається”, “люблю – не люблю” – вона має стереотип у виді здебільшого вже зовсім марного досвіду кого-небудь із предків. Якщо людина говорить самому собі: “Я це зробити можу, а те – не можу” – він має ще один стереотип. Будь-яке його судження про те чи інше, а тим більше категоричне судження – стереотип. Якщо особистість визначає для себе: “Це можна, а це – не можна” ,– вона також має стереотипи.

Дослідник упевнений, що в суспільстві так само існують певні стереотипи щодо діяльності психолога, щодо його особистості, стереотипні очікування відносно роботи з психологом, знаючи про сутність яких, психолог може відповідно коректувати своє поводження при самопрезентації, пропозиції власних послуг; знаючи про сутність яких психолог, починаючи працювати з клієнтом, відразу зможе нейтралізувати невірні стереотипи, тим самим попереджаючи розчарування клієнта через невідповідність реальної роботи і її результатів стереотипним очікуванням і уявленням клієнта; попереджаючи розчарування клієнта, яке у свою чергу далі буде сприяти формуванню в нього негативної думки, яка не відповідає реальності, про психолога і його кометентність, що негативно позначиться на репутації фахівця.

Об’єкт дослідження:стереотипи.

Предмет дослідження:характеристика особистості та професійної діяльності психолога.

Мета:дослідити сучасні стереотипи відносно особистості та професійної діяльності психолога.

Задачі:

1. вивчити та провести аналіз існуючих точок зору на стереотипи;
2. вивчити та провести аналіз існуючих вимог до особистості та діяльності психолога;
3. дослідити сучасні стереотипи відносно особистості та професійної діяльності психолога;
4. виходячи з проведеної роботи скласти власну приблизну модель ефективного консультанту.

Частина IСТЕРЕОТИП: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, РІВНІ, КЛАСИ.

1.1. Поняття установки, як механізму людського мислення.

Як відомо, будь-яка інформація, у тому числі й інформація про професійну діяльність психолога, впливаючи на людину, може створити в нього соціально-психологічну установку і сформувати стереотипи.

Під установкою прийнято розуміти внутрішню психологічну готовність людини до яких-небудь дій. Поняття установки вперше сформульовано німецьким психологом Л. Ланге в 1888 р. Концепція установки розроблялася радянським психологом Дмитром Миколайовичем Узнадзе (1886-1950) і багатьма іншими вченими. В даний час ясно, що установка — результат реалізації генеральної стратегії керування в живих системах.

Однак формування соціально-психологічної установки може відбуватися під впливом ззовні. У цьому випадку будь-який вплив на людину можна розглядати з погляду теорії установки. Коли він має соціальну природу, то говорять про соціально-психологічну природу установки. Розуміння механізму дії установок полегшується розумінням дії принципу так називаної домінанти.

Діяльність людини багато в чому визначається домінантою — стійким осередком підвищеної збудливості в корі і підкірці головного мозку. Це є те саме таємниче «щось», що заважає, чи, навпроти, змушує людину починати які-небудь дії у визначених ситуаціях.

Вважається, що домінанта у своєму розвитку проходить три стадії:

На першій стадіїдомінанта виникає під впливом внутрішніх хіміко-біологічних процесів, з одного боку, і зовнішніх подразників, з іншого. Як приводи для підживлення домінанта залучає самі різні подразники;

На другій стадіїз колишньої безлічі діючих збуджень домінанта вибирає групу, що для неї особливо «цікава», у результаті чого утвориться умовний рефлекс;

На третій стадіїміж домінантою і зовнішнім подразником установлюється міцний зв’язок, так що подразник буде викликати і підкріплювати її. Зовнішнє середовище містить визначені сигнали, на котрі обов’язково реагує відповідна домінанта.

Домінантний осередок володіє рядом специфічних властивостей:

1. Стійкість у часі;
2. У конкретний інтервал часу (хвилини, години, а в деяких особливих випадках — місяці і роки) панує одна домінанта;
3. Домінанта різко послабляється в зв’язку з її природним вирішенням.

Домінанта- об’єктивно існуючий механізм людського мислення і поводження, проте, людина здатна усвідомлювати, коректувати колишні і створювати нові домінанти.

Після закінчення деякого часу домінанта убуває, залишаючи після себе стереотипи сприйняття, мислення і, отже, поводження.

1.2. Стереотипи.

1.2.1Визначення поняття «стереотип»

У психологічному словнику ми знайшли наступне визначення поняття «стереотип»:

Стереотип(від греч. «stereotype»: stereos — твердий, міцний і typos — форма, зразок, відбиток) — тверда, часто спрощена, стандартна думка про соціальні групи чи про окремих індивідів як представниках цих груп.[3]

Дуже схоже трактування поняттю «стереотип» дає Байбурін А.К.: це судження, у загострено спрощеній та узагальненій формі, з емоційним фарбуванням, що приписує визначеному класу обличчя деякі властивості, чи, навпаки, що відмовляє їм у цих властивостях. Стереотипи розглядаються як особливі форми обробки інформації, що полегшують орієнтацію людини у світі. Ознаки, що містяться в стереотипах, використовуються для оцінки співвіднесеності предметів до того чи іншого класу і приписування їм визначених характеристик. [1]

Якщо стереотип, формується в результаті зовнішнього впливу на людину, що має соціальну природу, або стереотипуємим об’єктом є соціальний об’єкт (група об’єктів), то говорять про соціальний стереотип.

Стереотип соціальний- узагальнена, спрощена і ригідна система широко розповсюджених представлень про групи людей, які пізнають, у яких кожна людина розглядається як носій тих самих наборів ведучих характеристик, приписуваних будь-якому члену даної групи безвідносно його реальних якостей; система, що має високу стійкість, найчастіше емоційно зафарбована. Як правило, групи членства є реально існуючими і задаються формальними характеристиками, такими, як національність, релігійна конфесія, стать, професійна приналежність і т.п. Найбільш поширені стереотипи про представників різних расових, національних і релігійних груп. Стереотипні представлення про існуючі психологічні типи людей називаються типажами.[3]

Відповідно до даних стереотипів навколишні очікують від індивіда визначеного поводження, подібного з рольовим. Основна відмінність соціального стереотипу від соціальної ролі в тім, що роль містить у собі набір розпоряджень для визначеної групи осіб, відповідно до яких будуються чекання оточуючих людей, а соціальний стереотип припускає тільки чекання без розпоряджень. Процес стереотипування (породження стереотипів) є часткою случаю процесу категоризації. При цьому використання стереотипу виглядає як підведення об’єкта під узагальнююче поняття, яким є соціальний стереотип. Будучи одним з різновидів життєвих понять, стереотип, як правило, характеризується тим, що має неадекватну міру узагальненості істотних ознак об’єкта, їхній неповний чи надлишковий набір. Відзначається також, що з підвищенням рівня освіти і загальної культури випробуваних прагнення робити узагальнення щодо різних соціальних, і в першу чергу етнічних, груп людей помітно знижується. Засвоєні індивідом ригідні соціальні установки можуть бути як позитивні, так і негативні. Останні прийнято позначати як упередження. Таким чином, більшість соціальних стереотипів можна вважати упередженнями, позначивши їх як ворожу чи негативну установку на окрему групу людей.

Як термін соціальний стереотип у соціологію і соціальну психологію ввійшов завдяки американському журналісту і психологу У. Ліпману в 1922 р. і в той час уживався для позначення упереджених образів, еталонів суспільної думки щодо етнічних, станових, класово-групових, професійних, політичних і т.п. груп, представників партій і соціальних інститутів.

Соціальний стереотип відіграє важливу роль у формуванні оцінки людиною навколишнього світу, хоча використання його може спричинити двоякий наслідок, тому що приводить, з одного боку, до звуження пізнавального процесу, що може мати у визначених ситуаціях позитивне значення, а з іншого, — до вироблення різного роду упереджень. Упередження особливо негативні і навіть небезпечні в оцінці міжнаціональних, політичних, міжгрупових і економічних відносин, тому що породжують соціальну напруженість, глибокі соціальні конфлікти. Історична практика показує, що соціальні стереотипи, які приводять до формування негативних упереджень, обумовлені недоліком життєвого досвіду, відсутністю інформації чи наявністю помилкової, випадкової, неперевіреної інформації, зайво емоційним сприйняттям, маніпулюванням повсякденною свідомістю.

1.2.2 Основні властивості і параметри стереотипів

Працюючи з книгою Ольшанського [5] ми вибрали основні властивості стереотипів:

• здатність впливати на прийняття рішення індивіда, нерідко всупереч логіці;
• у залежності від характеру установки стереотипи майже автоматично «підказують» одні доводи у відношенні вибору об’єкта чи ухвалення рішення і витісняють зі свідомості інші, протилежні першим;
• стереотип, на відміну від «потреби взагалі», має виражену конкретність.

Розглядаючи окремо деякі види стереотипів ми виділили наступні особливості:

1. Характерні мовним стереотипам:
2. Ознаки й атрибути, що містяться в мовних стереотипах, використовуються розмовляючими для оцінки віднесеності предметів до того чи іншого класу на основі сімейної подібності.
3. Різні типи термінів мають фундаментально різні мовні стереотипи. Кольоровизначення засновано на перцепції: терміни базових кольорів базуються на конкретних зорових образах з різними аспектами сприйняття, більш складні ж терміни — на більш абстрактному представленні, більш близькому до картин, чим до слів. Терміни, що характеризують соціальні ролі, зв’язані з усвідомленими думками.
4. Для кожного типу терміна можна пророчити заздалегідь, який тип ознак буде включений у семантичну компетенцію. Ознаки сприйняття для кольору, типове поводження — для позначень живого світу, функціональне призначення — для артефактів, соціальні функції, місце на соціальній шкалі, типові риси чи типове поводження і доход — для термінів соціальної сфери.[7]
5. Характерні етнічним стереотипам:
6. Стереотип виникає при відсутності чи недостатності інформації про визначеного індивіда, етнічну групу;
7. Чим більша кількість людей погоджується з даним етнічним стереотипом — тим більше правдивим він вважається;
8. Якщо дві різні групи людей мають визначений стереотип про третю групу — він вважається більш правдивим.
9. Гендерні ж стереотипи є окремим випадком стереотипу і виявляють усі його властивості.

Параметри стереотипів [6]:

1. Ступінь необхідності в повсякденному житті: дуже необхідні в побуті, на одному полюсі, протипоставлені тим, що мають деструктивний заряд.
2. Ступінь незакостенілості і змінюваності, гнучкості в зміні перспектив.
3. Зміст стереотипів: заперечливе (а тому агресивне) протипоставлено стверджуючому (необразливому).

1.2.3 Класи стереотипів.

У свідомості людини, з моменту народження і до глибокої старості, народжується, формується величезна кількість стереотипів.

Стереотипи бувають:

• позитивними;
• негативними;
• нейтральними. Їх ще називають стереотипами «популярності, але байдужності».

А також існує декілька їхніх класів:

1. Особисті. Ці стереотипи людина формує сама. До них відносяться його різні переконання, пристрасті — усе те, що (на думку людей) складає особистість, індивідуальність людини, його інтереси і широту натури.
2. Гендерні. Являють собою культурно і соціально обумовлені думки про якості, атрибути і норми поводження представників обох статтей і їхнє відображення в мові. Гендерна стереотипізація фіксується в мові, тісно зв’язана з вираженням оцінки і впливає на формування очікувань від представників тієї чи іншої статі визначеного типу поводження. Гендерні стереотипи дуже спрощують реальну ситуацію, однак у колективній суспільній свідомості вони закріплені міцно і міняються повільно.
3. Сімейні. Сімейні стереотипи формуються під впливом сімейних традицій, установок, правил.
4. Суспільні чи соціальні. Формуються під впливом суспільства і соціуму. Політика держави формує державні стереотипи, релігія — релігійні, реклама — споживчі. [6]

1. 2.4Функції стереотипів.

Стереотипи мають узагальнюючу функцію, що складається в упорядкуванні інформації:

1. Когнітивну функцію — генералізація (іноді надмірна) при упорядкуванні інформації — коли відзначають що-небудь, що «кидається в очі». Наприклад, при засвоєнні чужої культури на заняттях іноземною мовою приходиться одні стереотипи (регулюючі інтерпретацію мови) заміняти іншими;
2. Афективну функцію — визначена міра етноцентризму в міжетнічному спілкуванні, виявлена як постійне виділення «свого» у противагу «чужому»;
3. Соціальну функцію — розмежування на «внутрігрупове» «позагрупове» приводить до соціальної категоризації, до утворення соціальних структур, на які активно орієнтуються в повсякденному житті. Важливу роль грає орієнтація по національній ознаці, найбільшою мірою виражаючись (для стороннього спостерігача, принаймні) як забобони і з найбільшою гостротою реалізуємі при міжетнічному спілкуванні. [6]

1. 2.5Основні прийоми виявлення стереотипів:

• виявлення стійких тем розмов відносно стереотипуємого об’єкта, у досліджуваній аудиторії;
• проведення опитувань, інтерв’ю, анкетування на невеликих фокус-групах;
• прийом незакінченого речення, коли людина продовжує фразу, почату дослідником у відношенні професії й особистості психолога;
• використання методу виявлення асоціацій, коли невеликій групі опитуваних пропонується в плині 30 секунд написати, з чим у них асоціюються слова «психолог», «психологічна допомога», «психологічна консультація».

Таблиця № 1 «Методи вивчення аудиторії».

Аналіз свідомих факторів	Структурні опитування, анкетування
Аналіз особистих почуттів і «мови»	«Співчуваюче» інтерв’ю, нейролінгвістичне програмування
Аналіз інтуїтивних асоціацій	Ігрові методики, невербальні методи, асоціації, рольові ігри
Аналіз несвідомо спонтанних реакцій	Проективні методики, психологічний малюнок, завершення малюнка, персоналізація, колаж психодрама, ліплення, пісочниця, спрямовані мрії

Частина II Особливості професійної діяльності психолога

2. 1. Роль і місце консультанта в консультуванні

У практиці психологічного консультування і психотерапії щодня приходиться зіштовхуватися з найважливішими аспектами життя людини. Консультант завжди разом із клієнтом обговорює незначні й істотні проблеми своїх підопічних і прагне допомогти клієнту:

• розібратися в мотивуванні повсякденних виборів і наслідків;
• вирішити безліч емоційних проблем і заплутані міжособистісні відносини;
• перебороти почуття внутрішнього хаосу – зробити незрозуміле і мінливе позитивним і доцільним.

Тому консультант повинен усвідомлювати, хто він, ким може стать і яким його сподівається бачити клієнт. Інакше кажучи, виникає питання визначення ролі консультанта. Чи являє собою консультант друга клієнта, професійного порадника, учителя, експерта, супутника клієнта в блуканнях по завулках чи життя гуру – випромінювача абсолютної істини? Багатьох, особливо початківців консультантів, приводить у замішання відсутність універсальної відповіді на питання про роль консультанта в процесі надання психологічної допомоги. Ця роль звичайно залежить від приналежності консультанта до визначеної теоретичної орієнтації, його кваліфікації, особистісних рис, нарешті, від очікувань клієнта.

Ефективність діяльності фахівця багато в чому обумовлена тим, наскільки ясно він представляє своє місце в консультуванні. Коли немає такої ясності, консультант у своїй роботі буде керуватися не визначеними теоретичними принципами, а лише чеканнями і потребами клієнта, іншими словами, буде робити лише те, на що сподівається і чого хоче клієнт. Клієнти ж найчастіше очікують, що консультант візьме на себе відповідальність за успіх їхнього подальшого життя і розв’яже їх проблеми – де учитися, як улагодити конфлікти на роботі, чи розводитися з чоловіком і т.д.

Самолюбству починаючого консультанта може лестити, що люди, які шукають відповіді на складні питання свого життя, звертаються саме до нього, і існує небезпека, що консультант вважатиме себе знаючим відповіді на всі питання клієнта чи ще гірше –буде нав’язувати клієнту свої рішення. У цій ситуації неправильне розуміння консультантом своєї ролі тільки збільшить залежність клієнта від нього і перешкодить допомогти клієнту в самостійному прийнятті рішень. Ніякий консультант не може вказувати іншій людині, як йому жити. У практиці психологічного консультування і психотерапії варто частіше згадувати слова знаменитого психотерапевта J. Bugental [7] про таємницю і знання: «Таємниця охоплює знання, у ній схована інформація. Таємниця нескінченна, знання – має межі: коли зростає знання, ще більше стає таємниця… Психотерапевтів підстерігає спокуса вступити в змову з клієнтами і відкинути таємницю. У цій огидній угоді мається на увазі, але рідко розкривається ілюзія, що існують відповіді на всі життєві проблеми, що можна розкрити значення кожного сну чи символу і що ідеальною метою здорового психічного життя є раціональний контроль. Психотерапевти зобов’язані багато знати, але одночасно випробувати преклоніння і покірність перед таємницею. Будемо відверті –ми ніколи не володіємо і не здатні мати повноту знань. Прикидатися, що ми знаємо нестатки клієнта і можемо підказати йому правильний вибір, – значить зрадити клієнта. У будь-якій терапії варто допомогти клієнту прийняти таємницю в собі і нашій загальній таємниці…»

Сама загальна відповідь про роль консультанта криється в розумінні сутності процесу консультування. Основне завдання консультанта полягає в тім, щоб допомогти клієнту у виявленні своїх внутрішніх резервів і в усуненні факторів, що заважають їхньому використанню. Консультант також повинний допомогти клієнту зрозуміти, яким він хоче стати. Клієнтам під час консультування варто щиро оцінювати своє поводження, стиль життя і вирішити, яким образом і в якому напрямку вони хотіли б змінити якість свого життя.

М. Сох називає це «структуруванням процесу терапії», що може бути первинним і вторинної. Під первинним структуруванням мається на увазі особиста присутність консультанта (психотерапевта) у терапевтичному просторі і значення цієї присутності для клієнта. Вторинне структурування – це діяльність консультанта, що забезпечує максимальний рівень розкриття клієнтів. У першому випадку ми відповідаємо на запитання, ким є консультант, а в другому – що він робить. Структуруючи терапевтичний процес, консультант надає клієнту ініціативу в саморозкритті. Іноді ініціативу приходиться обмежувати, якщо консультант почуває, що в даний момент клієнт занадто енергійний. Іншими словами, консультант активує і контролює «потенціал розкриття» клієнтів.

Керуючись таким розумінням процесу консультування ми сформулювали найважливіші рольові функції консультанта:

• побудова відносин із клієнтом на взаємній довірі;
• виявлення альтернатив саморозуміння і способів діяльності клієнтів;
• безпосереднє «входження» у життєві обставини клієнтів і їхні відносини зі значимими для них людьми;
• створення навколо клієнтів здорового психологічного клімату;
• постійне удосконалювання процесу консультування.

Якщо в такий спосіб загалом представити зміст ролі консультанта, стає очевидним, що дуже істотної складової процесу консультування є особистість консультанта.

2.2. Вимоги до особистості консультанта – модель ефективного консультанта

Особистість консультанта (психотерапевта) виділяється майже у всіх теоретичних системах як найважливіший цілющий засіб у процесі консультування. Підкреслюються то одні, то інші її риси. Відомий англійський психоаналітик угорського походження М. Balint у 1957 р. говорив про повне забуття того, що психотерапія – це не теоретичне знання, а навички особистості. Йому вторить не менш знаменитий представник гуманістичної психології С. Rogers (1961), підкреслюючи, що теорія і методи консультанта менш важливі, ніж здійснення їм своєї ролі. З. Фрейд на питання про критерії успішності психотерапевта відповів, що психоаналітику не обов’язкова медична освіта, а необхідна спостережливість і уміння проникати в душу клієнта. [8]

Отже, власне кажучи основна техніка психологічного консультування – це «я-як-інструмент», тобто основним засобом, що стимулює удосконалювання особистості клієнта, є особистість консультанта (А.Адлер: «техніка лікування закладена у Вас»).

A. Storr [9] відзначає, що психотерапію і психологічне консультування прийнято вважати незвичайними професіями, оскільки багатьом людям важко представити, як можна цілими днями вислухувати чужі історії про нещасливе життя і труднощі. Тому представників цих професій чи вважають ненормальними, чи мирськими святими, що перебороли людську обмеженість. Ні перше, ні друге не є вірним. Звідси питання: «Хто такий консультант, а точніше, що являє собою консультант як людина, які вимоги пред’являються до нього як до особистості, що робить його професійним помічником у заплутаних проблемах інших людей?» Насамперед варто сказати, що ніхто не народжується психотерапевтом чи консультантом. Необхідні якості не вроджені, а розвиваються протягом життя.

Узагальнюючи сказане, підкреслимо, що ефективність консультанта визначається властивостями особистості, професійними знаннями і спеціальними навичками. Кожний з цих факторів забезпечує якісний консультативний контакт, що і є стрижнем психологічного консультування. У підсумку від консультативного контакту залежить остаточний ефект консультування – зміна особистості клієнта в процесі конструктивних дій консультанта. Анітрошки не применшуючи значення теоретичної і практичної підготовки, ми все-таки схильні віддати перевагу фактору особистості консультанта. У свій час М. Balint і Е. Balint писали, що знання можна одержати з книг чи лекцій, навички здобуваються в процесі роботи, але їхня цінність обмежена без удосконалювання особистості психотерапевта; психотерапія стає ремеслом, вимощеним добрими намірами, якщо її не піднімають на професійний рівень відповідні якості особистості психотерапевта.

Яким же повинне бути сполучення властивостей особистості, що найбільшою мірою забезпечувало б успіх консультування? Хоча досліджень у цій області досить багато, однак однозначної відповіді про властивості особистості, що сприяють ефективній роботі консультанта, на жаль, немає. Дуже часто при описі процвітаючого консультанта як професіонали, так і клієнти вживають побутові поняття: «відкритий», «теплий», «уважний», «щирий», «гнучкий», «терпимий». Починалися спроби виділити властивості особистості, необхідні консультанту для роботи з профвідбору. Національна асоціація професійної орієнтації США виділяє наступні властивості особистості (цит. по [9]):

• прояв глибокого інтересу до людей і терпіння в спілкуванні з ними. Цей фактор характеризується як інтерес до людей у силу їхнього буття, а не тому, що деякі з них шизофреніки чи психопати;
• чутливість до установок і поводження інших людей;
• емоційна стабільність і об’єктивність;
• здатність викликати довіру інших людей;
• повага прав інших людей.

У 1964 р. Комітет з нагляду і підготовки консультантів США установив наступні шість якостей особистості, необхідних консультанту (цит. по: [8]):

• довіра до людей;
• повага цінностей іншої особистості;
• проникливість;
• відсутність упереджень;
• саморозуміння;
• свідомість професійного боргу.

Ми акцентуємо такі особливості: чуйність, об’єктивність (неототожнення себе з клієнтами), гнучкість, емпатію і відсутність власних серйозних проблем. До особливо шкідливого для консультанта рис відноситься авторитарність, пасивність і залежність, замкнутість, схильність використовувати клієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терпимим до різних спонукань клієнтів, невротичну установку у відношенні грошей.

На думку A. Storr [9], ідеальним психотерапевтом чи консультантом у стані бути симпатична людина, відвертий і відкритий почуттям інших; здатний ототожнюватися із самими різними людьми; теплий, але не сентиментальний, що не прагне до самоствердження, однак повинен мати свою думку і здатний її захистити; що вміє служити на благо своїм клієнтам.

Якщо продовжити огляд численних джерел літератури про властивості особистості, що необхідні консультанту, щоб надавати допомогу, являти собою каталізатор самопізнання, зміни й удосконалювання іншої людини, ми наблизимося до моделі особистості ефективного консультанта. Подібний перелік особистісних особливостей міг би послужити основою програми по підготовці консультантів. Мова йде, звичайно, про «рухливу» модель, оскільки кожен консультант має можливість її доповнити. Розглянемо фактори, здатні скласти ост такої моделі.

2.2.1.Аутентичність.

A. Storr [9] називає аутентичність стрижневою якістю психотерапевта і найважливішою екзистенціальною цінністю. Він виділяє три основних ознаки аутентичного існування:

• повне усвідомлення дійсного моменту;
• вибір способу життя в даний момент;
• прийняття відповідальності за свій вибір.

Аутентичність у якомусь ступені узагальнює багато властивостей особистості. Насамперед, це вираження щирості стосовно клієнта. Аутентична людина жадає бути і є самим собою як у своїх безпосередніх реакціях, так і в цілісному поводженні. Вона дозволяє собі не знати усі відповіді на життєві питання, якщо їхній дійсно не знає. Вона не поводиться як закохана людина, якщо в даний момент почуває ворожість. Труднощі більшості людей у тім і полягають, що вони багато енергії витрачають на програвання ролей, на створення зовнішнього фасаду, замість того щоб використовувати її на рішення реальних проблем. Якщо консультант велику частину часу буде ховатися за професійною роллю, клієнт теж сховається від нього. Якщо консультант виконує роль тільки технічного експерта, відмежовуючи від своїх особистих реакцій, цінностей, почуттів, консультування буде стерильним, а його ефективність – сумнівною. Стикнутися з життям клієнта ми можемо, тільки залишаючись живими людьми. Аутентичний консультант найбільш придатна модель для клієнтів, що служить прикладом гнучкого поводження.

2.2.2.Відкритість власному досвіду.

Тут відкритість розуміється не в змісті відвертості перед іншими людьми, а як щирість у сприйнятті власних почуттів. Соціальний досвід учить нас заперечувати, відкидати свої почуття, особливо негативні. Дитині говорять: «Замовчи, великі діти (чи хлопчики) не плачуть!» Дорослим навколишні говорять те ж: «Не плач!» чи «Не нервуй!» Тиск навколишніх змушує витісняти сум, дратівливість, злість. Ефективний консультант не повинний відганяти будь-які почуття, у тому числі і негативні. Тільки в такому випадку можна успішно контролювати своє поводження, оскільки витиснуті почуття стають ірраціональними, джерелом неконтрольованого поводження. Коли ми усвідомлюємо свої емоційні реакції, то можемо самі вибирати той чи інший спосіб поводження в ситуації, а не дозволяти неусвідомленим почуттям порушувати регуляцію нашого поводження. Консультант здатний сприяти позитивним змінам клієнта, тільки коли виявляє терпимість до всієї розмаїтості чужих і своїх емоційних реакцій.

2.2.3.Розвиток самопізнання.

Обмежене самопізнання означає обмеження волі, а глибоке самопізнання збільшує можливість вибору в житті. Чим більше консультант знає про себе, тим краще зрозуміє своїх клієнтів, і навпаки – чим більше консультант пізнає своїх клієнтів, тим глибше розуміє себе. Невміння почути, що діється усередині нас, збільшує схильність стресу й обмежує нашу ефективність, крім того, зростає імовірність упасти жертвою задоволення в процесі консультування своїх неусвідомлених потреб. Дуже важливо реалістично відноситися до себе. Відповідь на питання, як можна допомогти іншій людині, криється в самооцінці консультанта, адекватності його відносини до власних здібностей і взагалі до життя.

2.2.4.Сила особистості й ідентичність.

Консультант повинний знати, хто він такий, ким може стати, чого хоче від життя, що для нього важливо власне кажучи. Він звертається до життя з питаннями, відповідає на питання, поставлені йому життям, і постійно піддає перевірці свої цінності. Як у професійній роботі, так і в особистому житті консультанту не слід бути простим відображенням надій інших людей, він повинний діяти, керуючись власною внутрішньою позицією. Це дозволить йому почувати себе сильним у міжособистісних відносинах.

2.2.5.Толерантність до невизначеності.

Багато людей незатишно почувають себе в ситуаціях, у яких бракує структури, ясності, визначеності. Але оскільки однієї з передумов становлення особистості є «прощання» людини зі звичним, відомим із власного досвіду і вступ на «незнайому територію», консультанту зовсім необхідна впевненість у собі в ситуаціях невизначеності. Власне кажучи саме такі ситуації і складають «тканину» консультування. Адже ми ніколи не знаємо, з яким клієнтом і проблемою зштовхнемося, які прийдеться приймати рішення. Впевненість у своїй інтуїції й адекватності почуттів, переконаність у правильності прийнятих рішень і здатність ризикувати – усі ці якості допомагають переносити напругу, створювана невизначеністю при частій взаємодії з клієнтами.

2.2.6.Прийняття особистої відповідальності.

Оскільки багато ситуацій у консультуванні виникають під контролем консультанта, він повинний нести відповідальність за свої дії в цих ситуаціях. Розуміння своєї відповідальності дозволяє вільно і свідомо здійснювати вибір у будь-який момент консультування – погоджуватися з доводами клієнта чи вступати в продуктивне протистояння. Особиста відповідальність допомагає більш конструктивно сприймати критику. У таких випадках критика не викликає механізмів психологічного захисту, а служить корисним зворотним зв’язком, що поліпшує ефективність діяльності і навіть організацію життя.

2.2.7.Про глибину відносин з іншими людьми.

Консультант зобов’язаний оцінювати людей – їхні почуття, погляди, своєрідні риси особистості, але робити це без осуду і наклеювання ярликів. Такий характер відносин із клієнтами дуже важливий, проте варто взяти до уваги страхи, що переживає більшість людей, намагаючись зав’язати близькі, теплі відносини з іншими. Деяким здається, що вираження позитивних почуттів зобов’язує, обмежує волю, робить уразливим. Когось страшить неприйняття партнером позитивних почуттів, відхилення їх, тому більш безпечною представляється відстрочка поглиблення міжособистісних відносин. Ефективному консультанту далекі такі страхи, він здатний вільно виражати свої почуття перед іншими людьми, у тому числі і перед клієнтами.

2.2.8.Постановка реалістичних цілей.

Звичайно успіх спонукує ставити перед собою великі цілі, а невдача, навпаки – опустити нижче планку домагань. Іноді цей механізм самозахисту порушується, і тоді занадто велика мета буде заздалегідь приречена на невдачу чи прагнення до незначної мети не доставить ніякого задоволення. Отже, ефективний консультант повинний розуміти обмеженість своїх можливостей. Насамперед, важливо не забувати, що будь-який консультант незалежно від професійної підготовки не всемогутній. У дійсності жоден консультант не здатний побудувати правильні взаємини з кожним клієнтом і допомогти всім клієнтам вирішити їхні проблеми. Такий наївний оптимізм може стати причиною «холодного душу» у повсякденному консультуванні і постійно викликати почуття провини. Консультант повинний відмовитися від нереального прагнення стати бездоганним. У консультуванні ми завжди можемо виконувати свою роботу «добре», але не ідеально. Той, хто не в змозі визнати обмеженість своїх можливостей, живе ілюзіями, що здатний цілком пізнати і зрозуміти іншу людини. Такий консультант постійно звинувачує себе за помилки замість витягу корисних уроків, і в результаті його діяльність неефективна. Якщо ми допускаємо власну обмеженість, то уникаємо непотрібної напруги і почуття провини. Тоді відносини з клієнтами стають більш глибокими і реалістичними. Правильна оцінка власних можливостей дозволяє ставити перед собою досяжні цілі.

Узагальнюючи обговорені вище вимоги, пропоновані до особистості консультанта, можна стверджувати, що ефективний консультант – це насамперед зріла людина. Чим різноманітніше в консультанта стиль особистого і професійного життя, тим ефективніше буде його діяльність. Іноді виражати почуття і попросту слухати, що говорить клієнт, – це найкраще, але небезпечно обмежуватися тільки такою тактикою консультування, часом необхідно вступати з клієнтом у конфронтацію. Іноді варто інтерпретувати його поводження, а часом і спонукувати клієнта тлумачити зміст свого поводження. Часом у консультуванні потрібна директивність і структурованість, а іноді можна дозволити собі захопитися бесідою без визначеної структури. У консультуванні, як і в житті, варто керуватися не формулами, а своєю інтуїцією і потребами ситуації. Така одна з найважливіших установок зрілого консультанта.

Змальована нами модель ефективного консультанта з першого погляду може показатися занадто величною і далекою від дійсності. При цьому напрошується твердження, що риси ефективного консультанта збігаються з рисами процвітаючої людини. До такої моделі і повинний прагнути консультант, якщо бажає бути не технічним ремісником, а художником психологічного консультування. Нарешті, властивості особистості ефективного консультанта можуть бути і метою психологічного консультування – поява цих властивостей у клієнта в цьому випадку стає показником ефективності консультування.

2.3. Професійна підготовка консультанта

Одне з найважливіших вимог професійної етики – це компетентність консультанта. У зв’язку з цим виникають питання: «Яка професійна підготовка може забезпечити компетентне консультування?» і «Який досвід необхідний претенденту на роль консультанта? У багатьох країнах статус консультанта визначається ліцензією, що надає формальне право займатися професійною діяльністю. Щоб одержати її, треба пройти офіційну академічну програму професійної підготовки, проробити визначену кількість годин під спостереженням кваліфікованого фахівця і мати встановлений мінімум професійного досвіду. Така система ліцензування обмежує можливість займатися практикою особою, що не має відповідної кваліфікації. Однак ліцензія, на жаль, не гарантує, що консультант ефективно і компетентно справиться зі своїми обов’язками. При навчанні психотерапії і психологічному консультуванню поряд з необхідністю придбання відповідної теоретичної бази під кваліфікованим керівництвом часто підкреслюється важливість поглиблення самопізнання консультанта (психотерапевта).

М. Сох говорить що життєвий досвід консультанта інтегрується зі зростаючим багажем професійних знань на основі заглибленого самопізнання. Навіть відмінно підготовленому консультанту не однаково легко з усіма людьми, зате йому гарантований душевний комфорт.

Розвитку самопізнання сприяє великий і інтенсивний курс індивідуальної і групової терапії, особливо в групах, орієнтованих на удосконалювання особистості.

Кожен консультант до початку професійної діяльності, а також у процесі роботи повинний пройти особисту терапію, тобто вирішувати свої проблеми при сприянні досвідченого професіонала. Як відомо, у психоаналізі триваючий до декількох років самоаналіз є найважливішою ланкою професійної підготовки психоаналітика. Досвід особистої терапії важливий по двох причинах. По-перше, тому, що консультант, як і будь-яка людина, має у своїй особистості «білі плями»: непізнані, неусвідомлювані аспекти самості, внутрішні конфлікти, більш глибоке пізнання і вирішення яких сприяє становленню ефективного консультанта. Консультанту дуже корисне самоспостереження під контролем іншого професіонала за переживанням таких значимих подій у житті, як любов, секс, насильство, сімейні відносини, влада, смерть і т.д. Це не означає, що особистість консультанта повинна бути «розібрана по кісточках». Мається на увазі необхідність достатнього саморозуміння, перш ніж знадобиться допомога. Проте було б занадто крайнім твердження, що, приступаючи до консультування, варто позбутися від усіх внутрішніх конфліктів. Важливо розуміти суть конфліктів і як вони позначаються на відносинах із клієнтами. Адже якщо консультант у своєму особистому житті з працею стримує злість чи не розуміє, чому постійно відчуває провину, то велика імовірність аналогічних реакцій і в процесі консультування. Якщо консультанта гнітить вантаж минулих оман чи насущні турботи, хіба зможе він допомогти клієнту позбутися від подібних проблем? У дійсності ми не просунемося з клієнтом далі пройденого нами шляху.

Консультування в колеги-професіонала коштовно і перед початком діяльності, оскільки постійні зіткнення з різноманітними проблемами клієнтів нерідко розкривають наші старі конфлікти, витиснуті почуття. Починаючого консультанта нерідко мучить почуття професійного безсилля. Це теж вимагає визначеної допомоги колег. Інша важлива перевага особистої терапії полягає в тім, що консультант входить у роль клієнта і здобуває відповідний досвід. Як затверджує A. Storr [9], доктор наближається до досконалості, якщо він теж був пацієнтом.

Особиста терапія представляє унікальну можливість побачити процес консультування і психотерапії очима клієнта. Тільки в такий спосіб консультант може довідатися, що таке занепокоєння, зв’язане із самоаналізом, що таке переміщення і як воно діє і т.п. Побувавши в ролі клієнта, консультант значно краще представляє весь спектр внутрішніх переживань, що виникають під час консультування.

Як в індивідуальній, так і в груповій терапії з майбутніми і вже працюючими консультантами важливо також виділити питання, зв’язані з більш глибоким усвідомленням специфіки професії, звернути увагу на причини і мотиви, які привели їх в професію. Консультант повинний продумати наступні питання:

• чому я вибрав професію консультанта?
• якими потребами обумовлений мій вибір?
• яку користь я прагну витягти зі своєї професії?
• як зможу я сполучити свої потреби з потребами клієнтів?

Можливі й інші питання, що стосуються особистості консультанта і його проблем:

• які в мене проблеми і як я їх вирішую?
• який вплив ці проблеми можуть зробити на мою роботу?
• які мої цінності і як вони позначаються на стилі консультування?
• як я використовую свою силу?
• яким людям я більше подобаюся і хто подобається мені?
• кому я не подобаюся і хто не подобається мені?
• яке враження я роблю на інших людей?

Спроба відповісти на ці питання в процесі індивідуальної чи групової терапії допоможе краще пізнати і зрозуміти себе, а це значить — стать більш ефективним консультантом.

Частина III Емпіричне дослідження

3.1.Мета, задачі, об’єкт та предмет дослідження

Об’єкт дослідження:стереотипи.

Предмет дослідження:характеристика особистості та професійної діяльності психолога.

Мета:дослідити сучасні стереотипи відносно особистості та професійної діяльності психолога.

Задачі:

1. вивчити та провести аналіз існуючих точок зору на стереотипи;
2. вивчити та провести аналіз існуючих вимог до особистості та діяльності психолога;
3. дослідити сучасні стереотипи відносно особистості та професійної діяльності психолога;
4. виходячи з проведеної роботи скласти власну приблизну модель ефективного консультанту.

В якості основних піддослідних була вибрана група пересічних мешканців міста Кіровограда з 500 чоловік: жінок – 250 осіб; чоловіків – 250 осіб; середній вік – 30 років, рівні освіта – в рівному співвідношенні.

3.2.Методика дослідження

Для проведення даного дослідження ми використали метод анонімного стандартизованого усного інтерв’ювання перехожих людей не вулицях міста за такими питаннями

• чи є ви мешканцем цього міста?
• скільки вам років?
• яка ваша освіта?
• чи є серед ваших друзів чи знайомих психологи, які б працювали за своєю професією?
• чи звертались ви коли-небудь до психолога?
• що, на вашу думку, характеризує особистість психолога?
• на вашу думку, в чому полягає суть роботи психолога?

Відповіді на запитання фіксувалися за допомогою диктофону.

3.3.Аналіз результатів дослідження

З опитаних нами 500 чоловік до психолога у минулому зверталися лише 89 чоловік, що складає 17,8 %. А 46 чоловік з опитаних (9,2%) мають серед своїх знайомих вже працюючих психологів.

3.3.1.Аналіз результатів відносно діяльності психолога

В процесі дослідження нами було встановлено, що стереотипи людей, які мають досвід роботи з психологом (були хоча б раз на консультуванні – група А), відрізняють від стереотипів тих, хто ніколи не був на консультуванні (411 чоловік, 82,8% – група Б), та тих хто має серед своїх друзів психологів (група В).

Людей з групи А можна розділити на 2 підгрупи: ті, які були задоволені результатами роботи (підгрупа 1 – 62 чоловіка – 12,4% від загальної кількості опитаних і 69,6% від тих хто має досвід роботи з психологом) і ті, хто був невдоволений (підгрупа 2 – 27 чол. – 5,4% – 30,3%). Відповідно, перші приходили на консультуванні стільки разів, скільки було необхідно, а другі – були лише раз і більше не хочуть ніколи звертатися.

У підгрупи 1 відносно роботи психолога не було виявлено ніяких стереотипів, люди називали лише дійсні характеристики та обов’язки роботи психолога.

У підгрупи ж 2 були такі стереотипи, ніби психолог на консультуванні дає якісь поради, повинен вирішувати проблеми за клієнта, «бо навіщо тоді я до нього звернувся?» [цит. зі слів опитаних], розповість про ставлення до клієнта членів його родини/близьких, ніби як ворожка. А найчастіше зустрічалася у цій групі думка, що психолог – це взагалі шарлатан, який «нічого особливого не робить, а тільки гроші на людях заробляє».

Серед людей групи В близько половини опитаних мали реальні уявлення про діяльність та обов’язки психолога, інша ж половина мала схожі з підгрупою 2 стереотипи, але менш агресивні: жоден з опитуваних не виказав думки, що психолог нічим не займається, а висловлювались з повагою до психологів та їх праці.

Люди з групи Б (ніколи не були на консультуванні) виказували такі ж стереотипи як і опитані з підгрупи 2, але в них ще у 84,9 % (349 чоловік) виказали думку, що до психолога звертаються лише з психічними патологіями, хворі люди: «здоровый, нормальный человек сам в состоянии решить свои проблемы» [цит. з слів опитаних]

3.3.2.Аналіз результатів відносно особистості психолога

Люди з груп В мали такі стереотипи:

психолог – це людина, яка:

• доброзичлива, привітна до всіх, ніколи не відмовить у допомозі;
• завждитебе вислухає;
• має здатність зрозуміти почуття іншого;
• має характерний стиль мовлення, особливу інтонацію, тон голосу (вкрадливий, спокійний, довірливий, «як в фільмах у психоаналітиків» [з слів опитаних]).

У групі А були виявлені такі ж стереотипи, як і в групі В, а також люди вважали, що психолог, це «надлюдина», яка має якісь надприродні здібності (крім перерахованого вище) «бачити людину наскрізь», здатність «при першому погляді на людину бачити всі його проблеми, особистісні характеристики». Таку думку поділяли усі з підгрупи 2 та лише 5 чоловік з підгрупи 1 (7,2 % від підгрупи, 5,6% від групи А і 1% від загальної вибірки), інші в цій підгрупі нічого особливого назвати не могли.

Група Б має ті ж спільні з групою В стереотипи, а також мають таку особливість: 341 чоловік (83% від групи, 68,2 % – від загальної вибірки) вважають, що психологів слід «обходить стороной» [зі слів опитаних], тому що вони тільки й прагнуть, що «затащить к себе в клиенты» або «затащить на консультирование».

3.4.ВИСНОВОК

На нашу думку, отримані під час дослідження результати не є позитивними. В людей, які ніколи не були на консультуванні переважає негативне ставлення до психологів. До них приєднують люди з підгрупи 2. В них, на нашу думку, негативне ставлення до психологів через те, що під час єдиної зустрічі з консультантом їхні стереотипи не були зруйновані та, відповідно, очікування щодо діяльності психолога не виправдалися, що й стало причиною того, що люди вважають, ніби психологи нічим не займаються. А можливо ці люди просто потрапили до некваліфікованих психологів або взагалі не психологів за освітою, а лише працюючих на цій посаді.

ЗАКІНЧЕННЯ

В нашій роботі викладені основні погляди на людські стереотипи, описані їх основні класи, параметри, властивості, функції та методи виявлення. Також розглянуті деякі точки зору відносно особистості та діяльності психолога. Після чого було проведено дослідження, метою якого було встанови, які ж в дійсності у мешканців нашого міста існують думки та стереотипи відносно того, чим займається психолог та які особистісні характеристики його можуть вирізняти. На підставі чого, ми вважаємо, що рівень освіченості людей відносно роботи психолога недостатній. Люди, які ніколи не були на консультуванні, дуже часто виказують негативне ставлення до психологів. До них приєднуються ті, хто має досвід роботи з психологом але через їхню некомпетентність, або ж через власне небажання розставатися з своїми стереотипами вважають психологів просто непотрібними. Але якщо люди ніколи не були на консультуванні і мають негативні стереотипи та агресивне відношення до них, то як же вони зможуть зруйнувати власні стереотипи, якщо вони категорично проти йти на консультування, де вони б мали таку змогу? Як довело наше дослідження, люди, які були на консультуванні, не мають такого негативного ставлення та розуміють необхідність такої професії.

Ми бачимо вихід зі цієї ситуації в тому, щоб підвищувати рівень поінформованості людей відносно діяльності психологів, проводити лекції та бесіди хоча б з колективами на підприємствах, а з учнями навчальних закладів це б ще й могло носити професійно-просвітний та орієнтовний характер.

Список літератури

1. Байбурин А.К. Некоторые вопросы этнографического изучения поведения// Этнические стереотипы поведения. Л., 1985. с. 7-21.
2. Кирилина А.В. Гендер: лингвистические аспекты. М.: институт социологии РАН, 1999. 189 с.
3. Психологический словарь. Под ред. А. В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М., 1990 г.
4. Электронная версия статьи: Демьянков В.З. Стереотип // Краткий словарь когнитивных терминов / Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Под общей редакцией Е.С. Кубряковой. М.: Филологический факультет МГУ им. М.В. Ломоносова, 1996. С.177-179.
5. Ольшанский Д.В. Психология массы. СП-б., «Питер»., 2001г.
6. Г.Тард «Теория подражания», СП-б

а також русифіковані версії книг:

1. Dahlgren K. 1978 – The nature of linguistic stereotypes // Papers from the parasession on the lexicon. — Chicago: CLS, 1978. P.58-70.
2. Quasthoff U.M. 1989 – Ethnozentrische Verarbeitung von Informationen: Zur Ambivalenz der Funktionen von Stereotypen in der interkulturellen Kommunikation // Wie verstehen wir fremdes: Aspekte zur Klarung von Verstehensprozessen: Dokumentation eines Werkstattgesprachs des GoetheInstituts Munchen vom 24.-28. November 1988. — Munchen: Iudicium, 1989. S.37-62.
3. Storr A. The Art of Psychotherapy. N. Y.: Methuen, 1980.

Стереотип — що це таке? Основні види та формування стереотипів

Не секрет, що суспільство живе у світі стереотипів і домислів, які виникають із-за тривіальною брак інформації (а в окремих випадках — і знань). Дана стаття розповість про походження цього терміну і про те, які соціальні стереотипи існують.

Стереотип: що це таке

Стереотип — термін із соціальної психології. У широкому сенсі слова це певні переконання, які стосуються будь-якої категорії людей, а також певна модель поведінки, яка використовується для визначення всієї групи таких осіб або їх поведінки в цілому. Стереотип — поняття, яке має багато загального з такими термінами, як «звичай» та «традиція».

Ці думки або переконання не завжди точно відображають дійсність. В психології та інших науках існують різні концепції і теорії стереотипів, які мають загальні риси, а також містять суперечливі елементи.

Походження терміну

Необхідно знати етимологію цього слова, щоб зрозуміти його суть. «Стереотип» походить від грецьких слів στερεός (стерео) — «твердий, затверділий» і τύπος (типос) — «враження», отже, це слово можна перекласти як «тверде враження від однієї або декількох ідей/теорії».

Цей термін спочатку вживався в основному в друкарні. Вперше був використаний в 1798 році Фірміні Дидотом для опису друкованої форми, яка тиражувала будь-яку друковану продукцію. Дублікат друкованої форми, або стереотип, використовується для друку замість оригіналу. Поза контекстом друкарні перше вживання слова «стереотип» датується 1850 роком. Воно використовувалося в значенні «увічнення без змін». Однак тільки в 1922 році термін «стереотип» вперше використовувався в сучасному психологічному сенсі американським журналістом Уолтером Ліппманом у його роботі «Громадська думка». Поступово цей термін входить в ужиток і постійно вживається як у мові простих людей, так і в засобах масової інформації.

Види стереотипів

Соціальні стереотипи можна розділити на основні підвиди:

• Стереотипи, що відносяться до народів і цілим рас (наприклад, стереотипи про росіян і євреїв).
• Про багатих і бідних.
• Щодо чоловіків і жінок.
• Про сексуальні меншини.
• Вікові (як повинен вести себе людина в тому чи іншому віці).
• Стереотипи, що відносяться до якої-небудь професії.

Це лише частина обмежень, які впливають на соціальні норми і поведінка людей.

Функції стереотипів

Перші наукові дослідження утверждалии, що стереотипи використовуються тільки твердими й авторитарними людьми. Ця ідея була спростована сучасними дослідженнями, які припускають, що стереотипи суспільства існують повсюдно.

Також було запропоновано розглядати стереотипи як вид переконання якоїсь групи людей, а це означає, що люди, які належать до однієї і тієї ж соціальної групи, мають один і той же набір стереотипів. Сучасні дослідження стверджують, що повне розуміння цього поняття потребує розгляду його з двох взаємодоповнюючих точок зору: як розділених в межах певної культури/субкультури, так і сформованих у свідомості окремої людини.

Гендерні дослідження

Гендерні упередження є одними з найбільш домінуючих у суспільній свідомості. З цієї причини статеві відмінності між чоловіками і жінками вивчались експертами різних наукових напрямків вже дуже давно. Довгий час головною метою вчених, які вивчали відмінності між чоловіком і жінкою, було знайти наукові докази ґендерним стереотипам і тим самим надати достовірне обґрунтування сформованим стереотипам щодо гендерних ролей.

Але це завдання так і не була вирішена: більшість досліджень виявили набагато більше схожості, ніж відмінностей між двома протилежними статями, а виявляються невеликі відмінності зазвичай мають очевидно соціальний базис. Наприклад, чоловіки, на відміну від представниць прекрасної статі, згідно традиційної гендерної ролі, повідомляють, що не є занадто емоційними і чутливими. Однак вимірювання фізіологічних реакцій і їх міміки не раз показували, що відмінностей безпосередньо в емоційних реакціях між протилежними статями не існує.

Інші наукові дані вкотре підтверджують, що чоловіки відчувають гнів, смуток і тривогу так само часто, як жінки, але при цьому частіше виражають злість і пригнічують інші негативні емоції, а жінки, навпаки, пригнічують злість і виражають смуток і страх.

Це ще раз підтверджує, що це стереотипи сприйняття нашого суспільства, які дуже заважають бачити об’єктивну реальність.

Вплив гендерних упереджень

Як і інші суспільні стереотипи, гендерні упередження виконують функцію виправдання соціального, а саме статевого, нерівноправності. Даний вид стереотипів заважає як жінкам, так і чоловікам. Наприклад, стереотипи, які наказують жінкам бути ніжними і засуджують прояв агресії і напористості, часто сприяють дискримінації представниць прекрасної статі на роботі.

Більшість стереотипів приписують жінкам позитивні властивості: чуттєвість, інтуїтивність і турботу. На думку експертів, в товариствах з подібними стереотипами такі риси характеру цінуються не так сильно, ніж раціональність і діяльність, які притаманні сильній статі. Таким чином, ці стереотипи створюють і закріплюють андроцентризм — переконання про чоловіків як про норму, щодо якої жіночий підлогу — це, по суті, відхилення.

Як показують багато наукові дані, прихильність цим сформованим стереотипам і патріархальним поглядів на ролі чоловіка і жінки — одна з головних характеристик чоловіків, які здійснюють побутове та сексуальне насильство по відношенню до жінок. Побутове насильство завжди тісно пов’язане з бажанням сильної статі домінувати.

Упередження також шкодять чоловікам, які в силу тих чи інших причин виявилися не в сильній позиції. Наприклад, чоловіки, які пережили сексуальне насильство, з-за пресингу цих стереотипів дуже рідко просять допомоги, і навіть якщо просять, часто не отримують її, так як лікарі та поліція не вірять, що чоловіки могли стати жертвою такого виду насильства. Суспільство поступово визнає, що дані стереотипи дуже часто далекі від реальності.

Скляна стеля

Всі ці фактори створюють ефект так званого «скляної стелі». Дане поняття відбувається з психології підлог, яке ввели в середині 1980-х років, щоб описати бар’єр у кар’єрному зростанні). Цей «стелю» обмежує рух жіночої статі по кар’єрних сходах з причин, які не пов’язані з їх рівнем професіоналізму. Згодом термін поширився і на представників інших соціальних груп і меншин (етнічні меншини, представники нетрадиційної орієнтації і ін). Звичайно, цього стелі офіційно не існує, оскільки він є негласним.

Кар’єрні наслідки

За заявами організацій із захисту прав жінок, жінки і сьогодні стикаються з цим невидимим стелею. Так, близько 80 % керівників 500 головних компаній Америки є чоловіками, незважаючи на те, що жінки становлять значну частину всіх працівників на низових рівнях у фірмах.

Даний бар’єр, на думку експертів, існує усталених стереотипів щодо жіночої статі і інших соціальних груп, яких пригноблюють. У даної категорії осіб навіть можлива поява так званої боязні успіху. На думку сучасних дослідників, головними перешкодами на шляху жінок до високих і відповідальних посад є традиційна кадрова політика фірм, яка вважає, що жінка не придатна для ролі керівника.

Національні упередження

Практично про будь-якої національності склався той чи інший стереотип. Наприклад, всі євреї прагматичні і жадібні, німці — природжені педанти, а італійці — пристрасні чоловіки.

Одним з найголовніших забобонів стосовно росіян є думка про повальне алкоголізмі населення Росії.

Однак, згідно зі світовою статистикою споживання спиртних напоїв по країнах світу, Росія далеко не на першому місці. Слід визнати, що це стереотип, який не має реальних підстав. Перші місця в цьому рейтингу належить Молдові, Ірландії та Угорщини.

Ще один стереотип про Росії, що нібито росіяни — це похмурий і непривітний народ. Звичайно, не в російській традиції посміхатися кожному перехожому. Але навряд чи знайдеться інший такий народ в Європі, який так відповідально ставиться до чужого горя або життєвим труднощам. У деяких поселеннях Росії навіть зараз можна постукати в будинок і попроситися на нічліг. Непроханого гостя, звичайно ж, і нагодують, і дозволять залишитися на ніч.

Існують також стереотипи про російських жінок. Наприклад, вважається, що російські жінки найкрасивіші і жіночні серед усіх європейок. Однак і інші слов’янські жінки можуть похвалитися своєю привабливою зовнішністю. Польки і українки теж славляться на ринку наречених в Європі.

Звичайно, стереотипів щодо Росії безліч. В основному вони поширені в західних країнах, які завжди побоювалися могутньої й великої Росії.

Кожен сумнівний факт варто перевіряти на справжність. Дуже часто виявляється, що це стереотип, всього лише чиясь думка, яка нічого спільного з реальністю не має.

Стереотип (полиграфия) — Stereotype (printing)

Изготовление стереотипной формы («фланга») Стереотипный зал « Сиэтл Дейли Таймс» , ок. 1900 г.

В печати, в стереотипа , stereoplate или просто стерео , представляет собой твердую пластину типа металла , литой из папье-маше или гипсовую форму , взятой из поверхности формным типа. Форма была известна как фланг .

Задний план

Во времена фиксированного подвижного шрифта печать заключалась в размещении отдельных букв (так называемых шрифтов ) и других элементов (в том числе ведущих и фурнитуры ) в блок, называемый чейзом . В совокупности эта полная настройка для печати одной страницы была названа формой . Затем чернила были нанесены на форму, прижаты к бумаге и напечатана страница. Этот процесс создания форм был трудоемким и дорогостоящим и не позволял печатнику использовать их шрифт, ведущую часть, мебель и погоны для другой работы. Кроме того, принтеры, недооценившие спрос, будут вынуждены изменить тип для последующих тиражей.

. . . в то время как издатели Натаниэля Хоторна предполагали, что «Алое письмо» (1850 г.) преуспеет, напечатав нехарактерно большое издание в 2500 экземпляров, популярный спрос на скандальное введение Хоторна «Таможня» превысил предложение, что побудило Ticknor & Fields изменить шрифт и перепечатайте еще 2500 экземпляров в течение двух месяцев после первой публикации. Все еще не подозревая, что у них на руках зарождающаяся классика, Тикнор и Филдс в то время пренебрегли вложением средств в стереотипные пластины и поэтому были вынуждены заплатить за то, чтобы сбросить шрифт в третий раз всего четыре месяца спустя, когда они, наконец, создали стереотип книги.

Хотя стереотипы были полезны в книгоиздании, именно в газетном издании они нашли свое применение. Книги обычно печатались не как отдельные страницы, а как набор из нескольких страниц за раз. Таким образом, для одной книги объемом 320 страниц требовалось 40 стереосистем для наложения на восемь страниц или двадцать стереосистем для наложения на 16 страниц. Это контрастирует с газетами, где для воскресного выпуска крупной газеты может потребоваться до 6000 стереосистем.

Преимущества стереотипов

Стереотип дает следующие преимущества:

• Они позволили типографу быстро распространять свой дорогой шрифт, тем самым уменьшив количество шрифтов, которые ему нужно было хранить. В некоторых случаях контракты с издателями требовали, чтобы принтеры сохраняли набор шрифтов до шести месяцев на случай, если потребуются дальнейшие издания.
• Облегчил распространение наладочного типа. Поскольку стереосистемы были намного легче и менее хрупкими, чем формы, заполненные шрифтами. Это было особенно важно для синдицированных новостных служб.
• Облегчено хранение наладочного типа. Стереосистемы были намного легче и занимали намного меньше места, чем полноформатные формы. Это означало, что принтеру не нужно было заново настраивать работу. Стереопластинки можно хранить несколько десятилетий. Большое количество таких стереотипов было расплавлено в 1916 году в Великобритании в поддержку военных действий. В 1910 году, например, Ходдер и Стоутон опубликовали « Друзья, хотя и разделенные» Г.А. Хенти : рассказ о гражданской войне, напечатав книгу, помимо предварительных страниц, исходя из стереотипов, использованных Гриффитом и Фарраном для первоначального издания 1883 года. Эти же стереосистемы использовались для переиздания в 1917 и 1920-х годах. Когда они продавали авторские права другому издателю, издатели также часто продавали стереотипы.
• Позволяет принтеру быстро настраивать один и тот же текст несколько раз, чтобы он мог печатать данный текст, например, для рекламной листовки, несколько раз на одном листе бумаги, а затем разделять их. Это было быстрее и дешевле, чем делать их индивидуально.
• Позволяет печатать один и тот же текст на нескольких машинах одновременно. Далгин приводит пример одного случая, когда для этой цели из одного фланга было изготовлено тридцать стереосистем, и заявляет, что нет никаких причин, по которым нельзя было использовать больше.

Изобретение

В английских источниках часто описывается, что этот процесс был изобретен в 1725 году Уильямом Гедом , который, по-видимому, создавал стереотипные изображения для Библии в Кембриджском университете, прежде чем бросить бизнес. Однако граф Канштайн издавал стереотипные Библии в Германии с 1712 года, а более ранняя форма стереотипов с фланга была описана в Германии в 1702 году. Возможно даже, что этот процесс использовался еще в пятнадцатом веке Иоганном Гутенбергом или его наследниками для Mainz католикона . Широкое применение этой техники с усовершенствованиями приписывают Чарльзу Стэнхоупу в начале 1800-х годов. В 1814 году в США печатные формы для Библии были стереотипными.

Формовочные материалы

Следующее было использовано для литья под давлением для создания стереосистем:

• Глина. Изобретенный французским печатником Габриэлем Валлером в 1730 году. Он спрессовал форму в глину или другое землистое вещество, чтобы сделать обратное изображение, а затем вылил расплавленную медь в форму. Его копии были не очень хороши либо из-за глины, которую он использовал, либо из-за мягкости меди. Однако позже этот метод был возрожден, усовершенствован и использован в правительственной типографии в Вашингтоне. Hoe & Company включила ряд установок для использования в этом процессе в свой каталог 1881 года.
• Штукатурка Парижа . Гресс уже описывал это как старый метод, который был вытеснен процессом папье-маше или бумаги в 1909 году. Процесс штукатурки может воспроизводить более тонкие линии, чем бумажный процесс, но имеет тот недостаток, что форма ломается, чтобы удалить стерео. . Это был процесс, разработанный Гадом в 1725 году, при котором гипсовая форма изготавливалась установочного типа. Этот процесс был усовершенствован в 1802 году, но поскольку было относительно мало книг, которые требовали повторных тиражей, кроме Библии или школьных учебников, процесс не получил широкого распространения в течение следующих двух десятилетий. Банк Англии печатал свои банкноты с использованием стереотипов из гипсовых форм в 1816 году. Лорд Стэнхоуп вложил значительную сумму денег в разработку этого процесса, а затем он основал и профинансировал завод стереотипов в Лондоне. Однако коммерческий успех не имел. столкнулся с серьезным противодействием со стороны полиграфистов. Дэвид отметил, что только с появлением в 1850 году гибкого и прочного фланга из папье-маше, которое привело к широкому использованию стереотипов в книжной продукции.
• Папье-маше или бумага или мокрый процесс. В этом процессе несколько слоев бумаги скрепляются пастой, состоящей из различных ингредиентов, включая клей или жевательную резинку. Паста может быть по собственному рецепту стереотипа или фирменной пастой. Куропатка описывает процесс так: несколько листов тонкой бумаги замачивают в воде, пока они не станут мягкими, а затем склеивают, образуя бубен. Этот фланг превращается в печатную страницу и сушится, образуя таким образом матрицу для приема расплавленного металла, который при охлаждении становится точной копией печатной страницы. Большое количество дублирующих отливок может быть выполнено из одной и той же матрицы либо в плоской форме, как требуется для плоских прессов, либо в изогнутой, чтобы соответствовать цилиндрам ротационных прессов. Гресс отмечает, что когда впервые представила The Times, делала только фланги из папье-маше отдельных столбцов, но Чарльз Краск из New-York Tribune разработал метод изготовления флангов целых страниц.
• Сухой мат или сухой матричный процесс. Здесь нет необходимости прибивать матрицу к странице шрифта, но достаточно простого давления. Необходимое давление достаточно высокое, и для этого фактически требуется гидравлический пресс. К 1946 году процесс сухого мата полностью захватил газетное производство в Соединенных Штатах.

Процесс изготовления форм для электротипов был аналогичным, за исключением того, что они делались из мягких материалов, таких как пчелиный воск или природный озокерит минерального воска . Тонкие гильзы гальванического типа должны были быть покрыты металлическим покрытием на глубину 8 мм, что делало их достаточно прочными для использования.

Создание стереотипов

После формования стереотип аккуратно вынимается из формы. При запирании фланца в формовочную коробку коробку поворачивали так, чтобы фланец находился в вертикальной плоскости, и в форму заливали жидкий металл. Для газет эти формы имели цилиндрическую форму. Это быстро остыло, и форма была открыта, чтобы удалить стерео. Стерео можно охладить дальше. Затем задняя часть стереосистемы была выбрита, чтобы уменьшить ее до необходимой толщины для печати. Стереосистема также была обрезана, а края были скошены (чтобы стереосистему можно было закрепить на месте). Затем стереосистемы закрепились на печатном цилиндре, и тираж начался.

Типовой металл представляет собой сплав свинца , олова и сурьмы . Сам по себе свинец делает шрифт слишком мягким, чтобы его можно было использовать. Олово было добавлено, чтобы сделать его более твердым, но результаты были неудовлетворительными. Было обнаружено, что добавление олова и сурьмы привело к тому, что шрифт стал твердым, устойчивым к износу и деформации под давлением и дал четкое воспроизведение.

Самая низкая точка затвердевания жидкого сплава свинца, сурьмы и олова достигается при содержании сурьмы 12 процентов, известном как эвтектический сплав . Поддержание содержания сурьмы около двенадцати процентов обеспечивало самую низкую возможную температуру плавления, что важно для машин для литья заготовок, которые плавили слиток сплава для литья заготовок. Низкая температура плавления также важна для металла, используемого в стереосистемах, поскольку очень высокие температуры могут повредить фланцы. Типовой металл, используемый для стереосистем, немного отличался от типового металла, используемого для литейного типа, машин для литья заготовок, таких как машина Linotype , машин для литья отдельных букв, как в машине Monotype , или металла, используемого для поддержки электротипов. Хотя увеличение содержания сурьмы увеличивает твердость, для достижения этого необходимо пропорционально увеличивать содержание олова.

Фрай предложил следующее руководство по типу металла для различных целей.

Состав типовых металлических сплавов различного назначения

Использование по назначению типа металл	Банка %	Сурьма%	Свинец 2%	Заметки
Подложка для электротипов	2-4	2-4	92-96
Машины для литья заготовок, такие как Linotype	3,5-4	11,5–12	84-85
Стереотипные тарелки	5-10	15	75-80
Типоразливочные машины, такие как Monotype	6-13	15-19	68-81
Литейный металл для ручного литья	13–22	20–28	50–67

Золотое правило стереотипов заключалось в том, чтобы иметь холодный металл и горячий ящик, чтобы избежать проблем с усадочными полостями или раковинами. Иногда для замедления охлаждения на обратной стороне отливки использовалась отливочная плита, так как это могло помочь избежать проблем, связанных с плохим проводником фланца.

Масштаб стереотипов

В 1946 году Далгин заявил, что у New York Times была сотня машин для литья заготовок. Они потребляли восемь тонн типового металла за ночь. Однако отдел стереотипов отливал в семь раз больше металла с расходом 45 тонн печатного металла каждую ночь и 150 тонн в субботу (для большого воскресного выпуска). Они отлили 6000 пластинок для воскресного издания.

Более того, ограничение по времени от композиции до печати на прессе составляло всего 15 минут. Последние страницы (обычно первая страница и страницы с рассказами, начинавшимися с первой) были заблокированы в своих формах, а затем у команды было пятнадцать минут на то, чтобы отлить матрицы, отлить стереосистему, побрить, подрезать, охладить и помещены на прессы всего за эти пятнадцать минут. Кьяер сообщил, что время от доставки формы на фабрику по изготовлению стереотипов до последующей доставки пластины в пресс-центр сократилось с восьми минут в 1916 году до четырех минут в 1926 году.

Распространение газет и стереотипы

Первоначально синдицированные новости принимали форму распространения печатных листов. В декабре 1841 года владелец New York Sun получил курьером обращение тогдашнего президента США к Конгрессу. Затем он напечатал его на одном листе и продал листы газетам в соседних регионах, сохранив тело, но изменив заголовок заголовка в соответствии с газетами. Следующей попыткой было напечатать листы с адресом президента на одной стороне и местными новостями — на другой. Однако ситуация улучшилась с улучшением стереотипов, и таблица суммировала отношение Кубеля к росту стереотипов для синдикации.

Период	Способ распространения синдицированных материалов
До 1850 г.	Через распечатанные листы с одной или двумя напечатанными сторонами
1850–1883	Через печатные листы и стереотипные пластины
С 1883 г.	В основном через стереотипные пластины
С 1895 г.	Фланги начали заменять тарелки
К 1941 г.	Флонги практически полностью заменили пластины

Раздаваемые фланги были не только синдицированными статьями или комиксами, но и рекламными объявлениями. Это имело огромное преимущество в том, что газеты избегали затрат на их печатание. В некоторых случаях фланги распространялись с разделами, которые можно было вырезать там, где можно было вставить название местного магазина, так что иллюстрированная реклама конкретного продукта могла включать имя местного дилера. Газеты объединили набор флангов, чтобы сформировать шаблонную пластину для страницы. В некоторых случаях газеты отливали фланг, объединяли эту пластину с другими элементами на странице, а затем отливали второй фланг всей страницы, так что процесс шел: набор-фланг отлитой из секций пластины из секций-комбинирующих пластин для сделать полную страницу -> полоса полной страницы -> пластина полной страницы.

Смерть процесса

Сначала стереотипам пришлось бросить вызов гальваническому типу , который был более дорогим и требовал много времени, но позволял получать более качественную печать. Первоначально он использовался для изготовления медных копий иллюстраций. Со временем Уидон утверждает, что в книгоиздании это стало важнее стереотипов. Однако в 1941 году Кублер заявил, что в отличие от Соединенных Штатов, которые более широко использовали электротипирование, европейские предприятия использовали стереотипные пластины в 75% всех репродукций высокой печати, и что лучший стереотип приравнивается к лучшему электротипу. . Однако стереотипы сохранили свое первенство в газетном издании. Кублер заявляет, что альтернативы стереотипам либо требовали значительных дополнительных капитальных затрат, либо не подходили для газет, поскольку не допускали исправлений и вставки последних новостей и местных материалов, либо были дорогими и непригодными. Первым компьютерным набором книг в Великобритании был « Сборник стихов» Дилана Томаса в 1966 году, но этот процесс действительно начался в 1970-х годах, вызвав колоссальный прорыв в газетной индустрии.

Внедрение офсетной печати означало, что печатные машины для горячего металла больше не нужны, и фотонабор заменил машины для горячего металла. Это означало, что больше не было необходимости в стереотипах. Фотонаборные машины в свою очередь были заменены персональными компьютерами и настольными издательскими системами . Фирма Кублера, производившая сухие маты, распалась 13 августа 1979 года.

Этимологии

Со временем стереотип стал метафорой для любого набора идей, повторяющихся идентично или с незначительными изменениями. Фактически, клише и стереотип изначально были словами печатников, а в их печатном смысле стали синонимами. Однако изначально клише имело несколько иное значение, будучи звукоподражательным словом для звука, который издавался в процессе удара блока о расплавленный металл во время другой формы стереотипов, позже названной на английском языке «dabbing».

Термин « стереотип» происходит от греческого στε

Стереотип — что это такое

Здравствуйте, уважаемые читатели блога KtoNaNovenkogo.ru. В нашем лексиконе присутствует очень много заимствованных слов, смысл которых не всегда понятен из контекста. Мы уже разбирали ранее такие термины (например, прагматизм, корреляция, девиация).

Сегодня же у нас очень интересная тема — это стереотипы и стереотипное мышление. Если вы думаете, что вас то это уж точно не касается, то, скорее всего, вы ошибаетесь, ибо шаблонное мышление мы приобретаем еще в детстве и без него нам было бы сложно воспринимать действительность.

Так что же такое стереотипы? Это благо и зло? Почему они формируются у нас и как от них можно избавиться, чтобы они не мешали нам жить? Обо всем этом и пойдет речь в этой статье. Будет интересно, обещаю!

Стереотип — что это

Согласно википедии, слово «стереотип» в переводе с древнегреческого означает «объемный отпечаток». Когда-то так называли печатное клише, используемое в типографских машинах.

В настоящий момент стереотип – это устоявшееся представление о чем-либо, образец восприятия явлений реальности. Совокупность стереотипов являет собой социальную действительность, в которой мы с вами живем.

Рассматриваемый феномен формируется еще в детстве каждого индивида, прививается семьей и обществом. Шаблоны мышления (их много) закладываются глубоко в подсознание, становятся автоматическими мыслями, которые приводят к таким же автоматическим действиям.

Научившись думать определенным образом в конкретных ситуациях, человек при попадании в них не напрягается и не тратит энергию. Реакция возникает сама по себе и не нуждается в регуляции. Это очень удобно, с точки зрения экономии психических и физиологических ресурсов.

Благодаря стереотипам мир становится более предсказуемым и последовательным, что уменьшает врожденную тревожность, связанную с выживанием. Это позитивная сторона явления.

Однако, мир постоянно меняется: привычное мышление, которое когда-то нас выручало, становится вредящим или бессмысленным.

Например, древние люди точно знали, что человек с другим цветом кожи – чужак, и может представлять опасность. С ним немедленно расправлялись или брали в плен. Этот стереотип существует и в наши дни, но приносит только неприятности.

Разделение людей по национальному и расовому критерию основано на инстинкте выживания и приводит к вражде и кровопролитию (стоит вспомнить Гитлера, который уничтожал евреев, не считая их за людей), при этом современный социум считает себя разумным и культурным.

Таким образом, стереотипы могут быть как полезными, так и вредными. Последние принято называть предубеждениями или предрассудками. Они составляют львиную долю от общей массы и от них лучше избавляться, чтобы не портить жизнь себе и окружающим.

4 особенности стереотипного мышления

У. Липмман, который в 1922 году и ввел данное понятие в обиход, выделил его 4 характеристики стереотипного мышления:

1. Такой подход значительно облегчает восприятие реальности, максимально упрощает ее. В связи с чем стереотипное утверждение всегда имеет короткую формулировку. Например, «все мужики козлы», «все бабы дуры», «бьет – значит любит», «если меньше ешь, то быстро похудеешь» и т.д.

   То есть, стереотип – это, как правило, короткая, емкая фраза;

2. Стереотип – это всегда чужой опыт, передаваемый от старшего поколения к младшему. Мы перенимаем «правду о мире» от бабушек, дедушек, родителей и других значимых взрослых, участвующих в нашем воспитании. Ребенок «заглатывает» информацию, а позднее начинает считать ее частью своей личности.

   В психологии такое явление называется «глотанием интроекта». Часто случается, что человек «глотает», но «не переваривает» некое убеждение и впоследствии его начинает «тошнить».

   Например, мама всю жизнь толдычит дочери, что замуж нужно выйти один раз и навсегда. Последняя благополучно соединяет свою судьбу с мужчиной, но через некоторое время понимает, что любовь прошла, и жить с мужем она больше не хочет. В это время стереотип диктует ей терпеть и выкинуть из головы мысли о разводе. Женщина мучается, страдает, ненавидит мужа, себя и детей, возможно, заболевает на нервной почве…

   Но если она сможет осознать, что мысль о единственно возможном браке не является ее собственной, а была вложена в голову заботливой матушкой, как жизнь тут же изменится и заиграет новыми красками. Она тут же разведется, освободив от мучений себя и всю свою семью;
3. Незыблемость – люди слепо верят в стереотипы, часто игнорируя логику и физические законы. Если женщина уверенна, что «все мужики хотят от нее только секса», то даже влюбленный в нее импотент, который просто читает стихи и дарит цветы, не переубедит ее в обратном. Скорее всего, она решит, что отсутствие сексуального желания с его стороны связано с тем, что он ее просто не любит;
4. В большинстве случаев стереотип является ложным убеждением, поэтому чаще всего термин имеет негативный окрас.
   

   «Ты мыслишь стереотипно!» – фраза, указывающая оппоненту, что его представление о ситуации устарело и нуждается в пересмотре.

Стереотипы существуют буквально во всех жизненных сферах. Они настолько прочно врастают в личность человека, что порой отделить одно от другого становится крайне сложно.

В случае когда мышление, наполненное стереотипами, начинает доставлять личности неудобства, стоит обратиться к психологу, который поможет отделить «зерна от плевел».

Виды стереотипов

Все социальные стереотипы разделены на несколько видов:

1. Относящиеся к народам и расам. Например, русский человек много пьет, англичане – жадины и снобы, евреи – хитрые, цыгане умеют гипнотизировать.
2. Предрассудки о богатых и бедных: если богатый, значит, вор. Или если бедный, то добрый. На самом деле не все богачи наворовали свое состояние и далеко не каждый человек, живущий бедно, способен на милосердие и гуманные поступки.
3. Мужские и женские стереотипы – часто фигурируют в анекдотах, например, о злой теще, любовниках в шкафу и командировочном муже.
4. Предрассудки о сексуальных меньшинствах (геях и лесбиянках — ЛГБТ).
5. Возрастные – убеждения по поводу того, как должен вести себя человек в том или ином возрасте (взрослая личность должна быть серьезной, старикам поздно любить и жениться, ребенку позволено баловаться).
6. Профессиональные предрассудки (военный должен быть благородным, честным и сильным).

Стереотипное мышление в той или иной мере развито у всех: чем жестче характер, тем менее гибок человек в рассуждениях и больше опирается на внутренние шаблоны.

Как избавиться от стереотипов

Зная, что такое стереотип, важно понимать: мы не можем контролировать их формирование, так как это происходит в детском возрасте, когда ребенок верит взрослым, как богам. Он ни капли не сомневается в том, что ему говорят, ведь у него нет своего опыта и собственной системы ценностей.

Предотвратить нельзя, зато можно изменить сложившуюся ситуацию. Делать это стоит, если внутренние установки мешают счастливому существованию.

Например, если женщина выросла со стереотипом, что все мужики козлы, ей будет сложно обустроить свою личную жизнь – выйти замуж и родить детей, так как в каждом партнере ей мерещится предатель, эгоист и изменщик.

Самый простой способ избавления от предрассудка – включить логику и посмотреть на ситуацию по-другому. В данном случае ей стоит задать себе вопросы:

1. откуда я знаю, что все мужики козлы (мама сказала)?
2. откуда мама это узнала (возможно, этот стереотип передала ей ее мать, или он возник вследствие глубокой обиды из-за того, что ее предал мужчина)?
3. лично я считаю, что все мужчины такие?
4. если да, то какие факты говорят в пользу моего утверждения?
5. какие факты могут опровергнуть мой стереотип? И т.д.

Чем больше задавать себе вопросов по конкретному убеждению, тем яснее будет проглядываться настоящая картина: скорее всего, окажется, что определенное видение мира возникло в голове с чужой подачи и не является вашим умозаключением, основанном на собственном опыте. Хотя и последнее тоже может быть.

Еще один вариант борьбы с шаблонами – смена окружения, знакомство с другими людьми, которые видят мир иначе. Чем больше у человека друзей и приятелей, тем более широко он может видеть мир, смотреть на него с разных сторон. Это помогает думать и действовать более гибко, творчески, избегая туннельного мышления.

Удачи вам! До скорых встреч на страницах блога KtoNaNovenkogo.ru

Использую для заработка

Рубрика: ЧАстые ВОпросы

Стереотипы общества и свобода личности — Психология PRO

Прежде, чем приступить к статье, хочу порекламировать нашу группу в социальной сети «в контакте». Всем – добро пожаловать! Адрес: https://vk.com/imavator

Сложилось ощущение, что прошлая статья о социальных иллюзиях многими была недопонята. Видимо слишком мудрено написал. Поэтому сегодня я решил эту тему продолжить, и поговорить о стереотипах. То есть речь снова пойдет о коллективных нормах, канонах, стандартах и предрассудках – о той жизни, которую большинство людей считают правильной. А также о том, какой может быть жизнь без правил. Важно понимать, что суть вовсе не в том, насколько правила правильны, а в том, что все коллективные нормы являются условностью, то есть попросту – выдумкой. И вот, в эту выдумку многие из нас верят, как в реальность. В глобальном социальном мире – глобальные условности. В узких кругах – в школах, сообществах, сектах – свои маленькие иллюзии, между тем, становящиеся для их последователей размером с реальность.

Примеры стереотипов

Женщина – слабое, пассивное, легкомысленное и глупое создание. Чтобы компенсировать свою врожденную неполноценность, женщина должна стать красивой, чтобы хитростью захомутать «сильного» мужчину, родить от него детей и жить за его счет. Иначе она будет несчастной. Разведенная мать-одиночка – несчастна. Старая дева – несчастна. Женщина не должна быть сильной, не должна занимать управляющих должностей – иначе это неправильная, опять же – несчастная женщина.

Мужчина – сильный и умный. Он должен оплачивать все прихоти женщины, от которой на самом деле хочет только секса. Он всем управляет и поэтому в сравнении с женщиной имеет расширенные права во всех сферах жизни. Мужчина должен водить машину и смотреть футбол. Мужчина не говорит о чувствах и никогда не плачет. Иначе это – не мужчина, а какое-то непонятное, злокачественное существо, не заслуживающее любви и уважения.

Дети должны оправдывать ожидания родителей. Дети должны учиться «правильной» жизни в общеобразовательных заведениях. Все подростки – трудные. Вся молодежь – распутна. В среднем возрасте люди должны переживать кризис. В старости человек должен дряхлеть и болеть, иначе, если он здоровый и счастливый – это странный и опасный для общества безумец.

Большие деньги – это счастье. Человек без денег – несчастный неудачник. Исполнение поставленных целей – это счастье. Человек не корпящий над целями – несчастный неудачник. Высокая должность – это счастье. Безработные – несчастные неудачники. Отношения с любимым человеком – это счастье. Любой одиночка, даже если он сидит в самадхи под древом бодхи, все равно – несчастный неудачник.

Правильные знания даются в институтах. Правильные специалисты имеют высшее образование. Правильные люди работают в офисах по сорок часов в неделю. Правильно – жить в своей стране. Правильно – одеваться как все. Правильно – покупать дорогие и модные вещи. Правильно – думать как все. Правильно жить – как все.

А все потому, что все мы с раннего детства страшно боимся выделяться из коллектива. Быть не как все – значит стать одиноким изгоем, или посмешищем коллектива. Быть не как все, значит лишиться усыпляющих иллюзий и столкнуться с неизвестностью, которой всегда была и будет жизнь здесь и сейчас.

Шаблонная личность

Сначала хотел обозвать ее – социальной. Но социум – не единственный коллектив, навязывающий своим адептам шаблонное восприятие. Таких коллективов может быть сколько угодно, они могут быть любых размеров – от целой страны, до маленькой семьи, исповедующей собственные правила жизни.

Человеку на этапе шаблонного мышления характерна вера, что мир – это «обычное» и в целом более-менее понятное явление. Новой информации, противоречащей этой «вере», шаблонная личность не доверяет, только потому что полагает, будто ее мировоззрение – это и есть окончательная реальность. Об этой иллюзии уже говорилось в статье «Развитие восприятия».

Шаблонная личность толком не замечает реальности, потому что полностью погружена в мир собственных грез о жизни. Это явление еще называют «отождествлением с умом». Шаблонная личность максимально отождествлена с умом, и почти не различает, где фантазии, а где реальность. Шаблонная личность не знает, чего хочет на самом деле, и путает свои устремления с коллективными ожиданиями.

И тем не менее, шаблонная личность может неплохо ориентироваться в социальном мире, потому что его «правила» базируются как раз на условных шаблонах, которым шаблонная личность склонна следовать без «лишних» вопросов. Тема подобных иллюзий на progressman.ru – одна из главных.

Чаще всего шаблонная личность пребывает в непрерывном напряжении, потому что живет в разрез со своим нутром. Вместо того, чтобы соответствовать своему естеству, шаблонная личность всеми силами старается соответствовать коллективным шаблонам. Причем не важно, будь это социальный коллектив, или какая-нибудь секта, шаблонная личность не слышит себя ни тут, ни там, не видит своего пути, а все время пытается подогнать себя под искусственные мерки коллективного мировоззрения, чтобы соответствовать чужим идеалам.

Так происходит, потому что шаблонная личность удовлетворяется своей жизнью, когда ощущает одобрение от коллектива, которому принадлежит. Шаблонная личность верит в шаблоны, потому что без них жизнь кажется пугающе неизвестной.

Сознательная личность

Когда я говорю о сознательности, речь вовсе не о духовно-просветленных аватарах, свободных от всех концепций. Речь о простых смертных, которые понимают условность стереотипов.

В каждой стране – своя культура, свои уникальные стереотипы, глядя на которые понимаешь, что все это – действительно одна большая условность. Сознательный человек понимает, что жизнь может быть какой угодно. Мы можем жить так, как сами выберем, как сами захотим. Мы можем жить в любой точке мира и заниматься любым делом. Когда нет привязанности к шаблонам, начинаешь понимать, что каким бы иллюзорным не был выбор, от него в этой жизни зависит практически все.

Можно подумать, что сознательная личность попросту самоутверждается, упиваясь своей неординарной оригинальностью. Так бывает, но подобное поведение в большей степени свойственно шаблонной личности, ожидающей одобрения от авторитетной для нее аудитории.

Проще говоря, сознательный человек на самом деле живет так, как хочет, потому что понимает, что не обязан соответствовать чьим-то ожиданиям. Шаблонная же личность не осознает своих желаний, но верит, что хочет тех самых вещей, которые в качестве заветных целей пропагандирует коллектив.

Если шаблонная личность в своих решениях опирается на локальные стереотипы, навязанные общественным мнением, то сознательная личность ответственность за свою жизнь и свои решения берет на себя. Такой человек не упрощает собственные решения кодексом коллективных шаблонов и ожиданий, а выбирает сам, как ему жить.

И при таком раскладе может произойти одна очень интересная вещь. Когда исчезает мотив соответствовать общественным идеалам, то есть, когда человек больше не стремится выглядеть хорошим в глазах коллектива и не боится принимать свои решения, может прийти ощущение огромного облегчения, словно, наконец-то закончились бесполезные внутренние мытарства и терзания, и ты выходишь из заточения на свободу, где перед тобой открыто многообразие возможностей.

Цели могут остаться. Желание выглядеть хорошим в глазах общества может смениться утонченным самоутверждением в собственных глазах. Но постепенно проявляется вкус к жизни свободной от целей. Об этом я уже как-то говорил в статье «Игры для взрослых». Суть этого эффекта в том, что, когда цели как таковые перестают цеплять, внимание возвращается к спонтанной деятельности, которая происходит не ради цели, а ради самого процесса. Иными словами, человек, свободный от шаблонов, способен радоваться не только в будущем при осуществлении намеченных желаний, но уже сейчас – от самого процесса происходящей жизни.

Шаблонная же личность не замечает процесса, потому что в большей степени загипнотизирована целями, которые подчиняются коллективному одобрению. То есть, чем бы не занимался человек погруженный в стереотипы, он удовлетворяется только по достижению своих целей. Сознательная личность способна получать удовлетворение от процесса, потому что для нее не так важно одобрение коллектива, как возможность заниматься своим делом.

Если шаблонная личность выбирает стать сознательной, просто попытавшись заниматься «любимыми» делами, она заходит в тупик, потому что любимые дела шаблонной личности при этом продолжают диктоваться стереотипами, и разовые акции личностной трансформации при этом обычно ничего не решают.

Мы становимся сознательными, когда видим истинные мотивы своих действий, когда перестаем манипулировать, когда учимся видеть и говорить правду, когда сами становимся выражением этой правды, когда сами решаем, как нам жить. Мы становимся сознательными, когда не боимся своих чувств и желаний, и перестаем их прикрывать красивыми, социально одобренными масками.

Практика созерцательной осознанности при этом не теряет своей ценности, а срабатывает как «буст» – психический усилитель, благодаря которому все жизненные уроки усваиваются интенсивней.

Напоследок, хочу заметить, что я вовсе не критикую общество, мораль и коллективные стереотипы. Я склонен верить, что все это – необходимые ступени взросления души. А когда приходит время, мы движемся дальше.

© Игорь Саторин

Другие статьи по этой теме:

Стереотипов или культурных особенностей? | LearnEnglish Teens

Несколько лет назад Джереми Кларксон, ведущий известной телепрограммы BBC Top Gear, обнаружил, что один из его гостей был наполовину немцем, наполовину ирландцем. Он тут же возразил: «Довольно странное сочетание. Это как «это должно быть сделано абсолютно идеально… завтра» ».

Эта шутка сыграла на стереотипах о немцах как о безжалостно эффективных и ирландских ленивых. Многие люди по понятным причинам могут быть оскорблены подобными утверждениями.Мы не знаем каждого ирландца, так как же тогда сделать вывод, что каждый ирландец ленив?

Несмотря на это, есть много мест, которые побуждают нас делать общие предположения о разных национальностях и культурах. От путеводителей до веб-сайтов — часто можно получить советы об отношении жителей страны.

Недавно я прочитал на веб-сайте, что ирландские деловые люди были охарактеризованы как «в целом довольно непринужденные» и «более дружелюбные внешне, чем во многих европейских странах».Немецкие бизнесмены, с другой стороны, считаются очень прямыми и, согласно веб-сайту, им «не нужны личные отношения для ведения бизнеса». Как только вы услышите такой совет, вам станет легче понять, откуда берутся шутки, подобные той, что в первом абзаце.

Так почему же некоторые люди неодобрительно относятся к стереотипам, представленным в шутке Кларксона, и не моргают глазом, когда дело касается обобщений? Какая разница между двумя?

По определению, стереотип — это широко распространенное, но фиксированное и упрощенное изображение или идея определенного типа человека или предмета.С другой стороны, культурная характеристика — это модель поведения, типичная для определенной группы.

Так что же на самом деле означает ? Стереотипы — это просто преувеличенные предположения о группах людей. Представьте себе, если бы турист посетил небольшой город в Швейцарии и увидел, что несколько местных жителей играют на альпихе, а затем заявили, что швейцарцы могут играть на альпихе. Это был бы стереотип! Это преувеличенное изображение Швейцарии, основанное на опыте одного туриста.

Если, однако, этот турист сказал бы, что швейцарцы очень пунктуальны, это можно было бы рассматривать как культурную особенность. Это потому, что это модель поведения, которая очень типична для Швейцарии: от их транспортной системы до деловых встреч.

Таким образом, некоторые люди утверждают, что обобщение другой культуры не только полезно, но и важно. Политики всегда должны помнить о культурных особенностях разных стран. Узнав о различных культурных особенностях, они могут избежать оскорблений в этих культурах.

Однако другие утверждают, что обобщение культур всегда приводит к оскорбительным стереотипам. Они утверждают, что лучшее, что мы можем сделать, — это перестать обобщать культуры и начать относиться к людям как к личностям.

Все это поднимает важные вопросы: может ли обобщение данных о группах людей быть положительным? Или нам всегда следует избегать общих предположений о разных группах?

Культура — Стеротипы

Понимание прочитанного — стереотипы

---

Развивайте навыки чтения.Прочтите следующий текст и ответьте на вопросы на понимание

---

Стереотипы

Стереотип — это фиксированное представление людей о том, что собой представляют определенные социальные группы или люди, особенно представление, которое неверно. Другие термины, связанные с термином стереотип, — это предубеждение и клише . Термин имеет греческое происхождение: стерео означает твердый или твердый и опечатки означает удар, оттиск, выгравированный или знак .Этот термин впервые был использован в полиграфическом бизнесе. Впервые этот термин был использован в современном английском языке в 1850 году, что означает «изображение, сохраняющееся без изменений».

Поскольку стереотипы представляют собой стандартизированные и упрощенные представления о группах, основанные на некоторых предрассудках, они не выводятся из объективных фактов, а скорее являются субъективными и часто непроверяемыми идеями. Как утверждает социолог Чарльз Э. Херст * «Одной из причин стереотипов является отсутствие личных, конкретных знакомств, которые у людей есть с людьми из других расовых или этнических групп.Незнание способствует объединению неизвестных лиц «.

Существование стереотипов можно объяснить потребностью групп людей считать себя более нормальными или более высокими, чем другие группы. Следовательно, стереотипы могут использоваться для оправдания необоснованных предрассудков или невежества и предотвращения входа или успеха людей из стереотипных групп в различных видах деятельности или областях. Стереотипные группы, как правило, не хотят пересматривать свое отношение и поведение по отношению к стереотипной группе.

Стереотипы могут негативно влиять на людей. Это включает формирование неточных и искаженных изображений и мнений людей. Стереотипы также могут быть использованы для того, чтобы выставить козлов отпущения или сделать общие ошибочные суждения о людях. Некоторые люди, придерживающиеся стереотипов, могут чувствовать себя комфортно, когда они не допускают эмоциональной идентификации со стереотипной группой, которая ведет к ксенофобскому или расистскому поведению. Наконец, еще одним серьезным следствием стереотипов является чувство неполноценности, которое может иметь стереотипные люди и которое может ухудшить их работу.

* Херст, Чарльз Э. Социальное неравенство: формы, причины и последствия. 6. Бостон: Pearson Education, Inc, 2007

Источник: Википедия

Сопутствующие материалы

Словарь по теме «культура».
Упражнение по лексике, относящейся к категории «культура».

стереотипов и предвзятого языка // Письменная лаборатория Purdue

Эта страница предоставлена ​​вам OWL в Университете Пердью. При печати этой страницы вы должны включить полное юридическое уведомление.

Авторские права © 1995-2018, Лаборатория письма и СОВ при Университете Пердью и Пердью. Все права защищены. Этот материал нельзя публиковать, воспроизводить, транслировать, переписывать или распространять без разрешения. Использование этого сайта означает принятие наших условий добросовестного использования.

---

Стереотипы и предвзятый язык

Резюме:

Этот раздаточный материал будет охватывать некоторые из основных вопросов, связанных с правильным использованием языка: уровни языковой формальности, лживый язык и эвфемизмы, сленг и идиоматические выражения; использование специфического для группы жаргона; и предвзятый / стереотипный язык.

Предвзятые выражения часто связаны с полом, но также могут оскорблять группы людей по признаку сексуальной ориентации, этнической принадлежности, политических интересов или расы.

Стереотипный язык

Стереотипный язык — это любой язык, предполагающий стереотип о группе людей. Например, не стоит придерживаться распространенного стереотипа о блондинках:

Неправильно: Мэри была блондинкой, но по-прежнему умна.

Исправлено: Мэри была умна.

Язык с учетом гендерного фактора

Писать без предубеждений по признаку пола — это разумно и эффективно. Вы всегда должны консультироваться со своими профессиональными или дисциплинарными стандартами сообщества или представлять себе, что подходит вашей риторической аудитории или жанру. Написание без предвзятого языка необходимо большинству аудитории. Как вы подходите к своей аудитории, какие предположения вы делаете или какие ожидания вы предполагаете относительно нее, — это выбор, который вы делаете как писатель. Мы просто делимся тем, что отстаивают наши профессиональные ассоциации, в том числе Национальный совет преподавателей английского языка (NCTE) и его Конференция по составу и коммуникации колледжей.Мы приглашаем вас изучить или попросить совета у ваших профессиональных или дисциплинарных организаций.

«Чикагское руководство по стилю», «Руководство по стилю MLA» и «Руководство по стилю APA» содержат аналогичные рекомендации по инклюзивному использованию языка в письменной форме (подробно изложенные за пределами платы). NCTE предлагает следующие руководящие принципы (создано в 1975 г .; пересмотрено в 1985, 2002 гг.), Которые мы адаптировали и предлагаем только для ознакомления:

Общее использование

• Оригинал: человечество
• Альтернативы: человечество, люди, человеческие существа

• Оригинал: Достижения человека
• Альтернатива: человеческие достижения

• Оригинал: рукотворное
• Альтернативы: синтетические, промышленные, машинные

• Оригинал: обычный человек
• Альтернативы: средний человек, обычные люди

• Оригинал: человек склад
• Альтернатива: укомплектовать склад

• Оригинал: девять человеко-часов
• Альтернативный вариант: девять человеко-часов

Профессии

• Оригинал: председатель
• Альтернативы: координатор (комитета или отдела), модератор (собрания), председатель, руководитель, председатель

• Оригинал: бизнесмен
• Альтернативы: руководитель, деловой человек

• Оригинал: пожарный
• Альтернатива: пожарный

• Оригинал: mailman
• Альтернатива: почтальон

• Оригинал: стюард и стюардесса
• Альтернатива: бортпроводник

• Оригинал: Полицейский и женщина-полицейский
• Альтернативный: Сотрудник полиции

• Оригинал: конгрессмен
• Альтернатива: Представитель Конгресса

• Оригинал: медсестра
• Альтернатива: медсестра

• Оригинал: женщина-врач
• Альтернатива: врач

Ваш учитель английского языка: национальный характер и стереотипы

У разных народов разные персонажи.Мы ожидаем, что каждая нация будет обладать некоторыми типичными качествами. Обобщения о культурах или национальностях могут быть источником гордости, гнева или просто плохих шуток. Некоторые говорят, что у всех стереотипов есть реальная основа, потому что они не развиваются в вакууме. Такие стереотипы в основном касаются внешности, языка, питания, привычек, психологических особенностей, взглядов, ценностей.

Но к каждому стереотипу и обобщению следует относиться с недоверием, поскольку все мы знаем, что в каждом стаде есть черные и белые овцы.

Говорят, что американцы высокомерны; суровый; открытый; материалистический; честолюбивый; прогрессивный; эффективный; простой; практичный; едоки быстрого питания. Считается, что австралийцы любят природу; иногда поверхностный, но честный; открытый; люблю пошутить; мясоеды; любители спорта; серфить весь день — пить всю ночь. Считается, что канадцы покорны, уступчивы; скромный; открытый; прогрессивный; эффективный; простой; вежливый; уважительный; тревожный; законопослушные и толерантные; антиамериканский; пассивный.

Нам известно множество стереотипов о Великобритании и ее коренных жителей. Многие стереотипы ошибочны, но некоторые из них кажутся хорошими. Однако мы должны знать, что некоторые из них не соответствуют действительности. На самом деле они довольно консервативны и любят привычные вещи и ценности. За ними стоит большая культура, и они придерживаются своих обычаев и традиций. Они считаются очень надежными как в социальном, так и в профессиональном плане. Они кажутся очень пунктуальными и всегда держат слово. Можно назвать британцев холодными, но в душе они очень теплые и добрые.

Конечно, все люди индивидуальны и имеют свои особенности, но если говорить о белорусе, то можно признать, что у нас много общего. Белорусы чрезвычайно общительны как между собой, так и с гостями. По сравнению с людьми во многих западных странах белорусы не материалистичны. В сердцах белорусов деревня занимает особое место. Несмотря на то, что Беларусь становится все более урбанизированной и индустриализированной, связь с сельской жизнью всегда остается.Весной, летом и ранней осенью по выходным белорусские города кажутся пустыми, горожане уходят на дачи, садятся на огород, ловят рыбу, а самые смелые собирают грибы. Если бы я был ограничен только одной общей характеристикой, с помощью которой описывал бы белорусов, это было бы «находчиво». Следующее прилагательное, которое я бы выбрал, — «миролюбивый»

На самом деле каждый национальный характер — это сочетание хороших и плохих качеств. Но все же вы должны относиться ко всем нациям с равным уважением.Мы переживаем период глобальных перемен. По всему миру страны и сообщества сталкиваются с серьезными и непреходящими экономическими, социальными и экологическими проблемами. Мы можем развиваться только как сообщество наций и культур, опираясь на человеческую солидарность и признавая, что мы разделяем общую судьбу. Вот почему терпимость так важна. Терпимость — это самая прочная основа мира и примирения, которая объединит нас на нашем общем пути к мирному и устойчивому будущему.

8: СТЕРЕОТИПЫ И СТЕРЕОТИПЫ

Стереотипы — это процесс упрощения и обобщения.Это помогает людям категоризировать и понимать свой мир, но в то же время часто приводит к ошибкам.

Стереотипы могут быть положительными или отрицательными, например, когда представители разных национальностей воспринимаются как дружественные или недружелюбные. Мы часто находим людей, стереотипно относящихся к возрастным характеристикам (все подростки любят рок-н-ролл и не уважают своих родителей), полу (мужчины хотят всего лишь от женщины), расе (все японцы выглядят и думают одинаково), религии. (Все католики любят Папу больше, чем свою страну.), профессии (все юристы жадные) и национальности (все немцы нацисты).

Объекты могут быть стереотипны по характеристикам мест (все города коррумпированы и грешны. Маленькие городки безопасны и чисты. В Англии все время идет дождь) и вещей (все корейские автомобили дешево сделаны).

Термин стереотип первоначально относился к печатной марке, которая использовалась для изготовления множества копий с одной модели, но великий журналист и комментатор Вальтер Липпманн использовал этот термин в своей книге 1922 года «Общественное мнение» как средство описания того, как устроено общество. категоризация людей, штампующих людей набором характеристик.В своей новаторской работе Липпманн писал, что стереотипы:

1 Просто: конечно, проще, чем на самом деле, но также часто можно резюмировать всего двумя-тремя предложениями.

2 Приобретенные из вторых рук: люди приобретают (и усваивают) стереотипы от кого-то другого, а не на собственном опыте. Культура очищает реальность, а затем выражает свои убеждения и ценности в стереотипных образах.

3 Ошибочно: все стереотипы ложны. Некоторые из них менее ложны, чем другие, и (что более важно) некоторые менее вредны, чем другие: Но все они ложны по самой своей природе.Это попытки заявить, что каждое отдельное человеческое существо в определенной группе разделяет набор общих качеств. Поскольку человек по определению отличается от всех других людей, стереотипы невозможны по логике.

4 Устойчив к изменениям: в течение последних двадцати пяти лет трудности с расовым и гендерным неравенством в американской жизни предупредили большинство людей о трагических последствиях популярных стереотипов.

Несмотря на то, что стереотипы являются естественным методом классификации, и несмотря на то, что стереотипы имеют полезные функции при определенных обстоятельствах, они могут быть проблематичными.

Стереотипы могут уменьшить широкий диапазон различий между людьми до упрощенной классификации, преобразовать предположения о конкретных группах людей в реальность.

Под стереотипом в психологии понимают упрощенное, схематизированное, часто искаженное или даже ложное, характерное для сферы обыденного сознания, представление о каком-либо социальном объекте (человек, группа людей, социальная общность и т. Д.).

Иногда под стереотипами понимают устойчивые, регулярно повторяющиеся формы поведения.

Существует огромное множество самых разных стереотипов, включая гендерные стереотипы — культурные и социально обусловленные представления о качествах и стандартах поведения мужчин и женщин.

Характерные черты мужчины: сильный, склонен к занятиям спортом; меньше беспокоится о своей внешности и почти не боится старости; выполняет роль опекуна семьи; имеет опыт половой жизни; он не эмоциональный, стойкий; логичен, рационален, объективен, обладает развитым интеллектом; стремится к власти и лидерству; он независимый, свободный; он активен; стремится к успеху, амбициозен.

Характерные черты женщины: слабая, не склонна к занятиям спортом; беспокоится о внешности и боится старости; показывает привязанность к семье; это добродетельно; эмоционально, нежно; легкомыслен, непоследователен, обладает тонкой интуицией; это покладистый, услужливый; он зависим, в значительной степени нуждается в защите; это пассивно; застенчивый, робкий.

В настоящее время отмечается тенденция к ослаблению подобных стереотипов. А психологические исследования показали, что не бывает «чисто» мужской или женской личности; и проникает как в научное, так и в обыденное сознание идею о том, что стереотипы все больше и больше не являются чем-то естественным и создаются обществом.

Во многих культурах существует значительная последовательность гендерных стереотипов. Мужчины воспринимаются агрессивными, автократичными, дерзкими, властными, изобретательными, сильными, независимыми, грубыми, умными; женщины — эмоциональные, задумчивые, чуткие, послушные и суеверные.

Таким образом, гендерные стереотипы очень сильны и принимаются даже теми группами, в отношении которых они созданы. Существующие стереотипные представления о женственности и мужестве довольно близки в разных культурах.Стереотипы усваиваются рано и меняются с большим трудом.

Дата: 01.07.2015; вид: 3746;

стереотипов американцев | Блог на английском языке

Стереотипы — это обобщения и чрезмерно упрощенные представления о группах людей, но давайте посмотрим правде в глаза, у всех нас есть стереотипы о людях. У американцев есть стереотипы в отношении неамериканцев (например, американцы часто думают, что все азиаты короткие, итальянцы громко разговаривают, а у британцев плохие зубы), а у неамериканцев есть стереотипы в отношении американцев.Давайте взглянем на некоторые из существующих негативных стереотипов об американцах и посмотрим, сколько фактов или вымысла содержится в этих различных американских стереотипах.

Американцы толстые.
Некоторые люди могут даже сказать, что Америка — самая толстая страна в мире. Верно, что до 35% американцев страдают ожирением или имеют очень большой вес, но, конечно, не все американцы толстые. На самом деле в мире есть страны, где люди крупнее / толще, чем население Америки.Вы можете узнать больше об этом, нажав здесь.

Американцы грубые.
Что ж, сложно сказать, правда это или нет, потому что грубость определенно культурна. В Америке грубо отрыгивать сидя за столом (после еды) или плеваться в общественных местах, но это не грубость в других местах по всему миру. Возможно, этот стереотип об американцах исходит от американцев, которые путешествуют за границу и не знают и не следуют обычаям вежливости и грубости тех стран, в которых они находятся.Это может сделать их грубыми. Одна вещь, которую американцы обычно делают хорошо с точки зрения вежливости, — это часто говорить «спасибо», «извините» и «извините».

Американцы — расисты.
Расизм, безусловно, является большой проблемой в американской культуре сегодня (а также на протяжении всей истории нашей страны). Эта страна очень разнообразна, поэтому возможности для расизма действительно появляются и могут казаться частыми. Но это не означает, что все американцы — расисты и имеют непоколебимые убеждения относительно расы и этнической принадлежности.К сожалению, расизм — это не только американская проблема.

Американцы жестоки.
В 2012 году сообщалось (в газете Washington Post), что в Соединенных Штатах было больше смертей от огнестрельного оружия, чем в любой другой стране развитого мира, поэтому насилие здесь определенно существует. Однако это не означает, что все американцы владеют оружием или применяют его с применением насилия. И есть много способов проявить насилие без оружия. У американцев есть давняя конституционная вера в то, что они имеют право владеть оружием.Это одна из причин, по которой в Америке так много оружия, и почему это приводит к насилию, наблюдаемому в этой стране.

Американцы высокомерны (или думают, что они лучше, чем люди из других мест).